Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр ім. Ольги Кобилянської

Сказати, що я в захваті — це нічого не сказати! Були на постановці «Вовчиха», і це просто розрив душі, настільки емоційно та сильно. Актори не просто грали, вони проживали кожну хвилину, віддавалися на повну і залишили глибокий слід у серці. Величезна їм подяка за таку самовіддачу! Перед цим ще й потрапили на екскурсію самим театром — неймовірно цікаво, дуже рекомендую сходити, щоб дізнатися історію цього місця. Сама історична будівля — це якась неймовірна краса, інтер'єри просто заворожують. Загалом усе в гарному стані, атмосфера магічна. Обов'язково відвідайте, це дуже класно!

My insta @ilona__dan
Шикарний театр, архітектурний витвір мистецтва, на фасадах скульптури видатних Геніїв, красиві квіти прикрашають територію. Каса театру - в будинку навпроти

Дуже гарний театр, старовинна будівля і внутрішнє оздоблення вражають, золото та червоний оксамит виглядає вельми урочисто.

Сьогодні мала щастя побувати на виставі «Солодка Даруся» у Чернівецькому театрі. Що тут казати — то було справжнє мистецтво.

Від перших хвилин і до самого завершення вистави зал жив разом із акторами. Гра артистів була настільки щира й глибока, що деколи аж дух перехоплювало. Кожен погляд, кожен рух, кожне слово були прожиті, а не просто зіграні.

Окрема подяка режисерові за неймовірну роботу. Видно, що за цією постановкою стоїть величезний труд, багато думки, серця і любові до своєї справи. Декорації, костюми, музичне оформлення — усе було на своєму місці й творило особливу атмосферу.

Історія Дарусі дуже болюча. То не лишень доля однієї жінки — то біль цілого народу, рани нашої історії, про які важко говорити і ще важче дивитися. Були моменти, коли на очі наверталися сльози, а в залі стояла така тиша, що можна було почути власне серце.

Найбільше вразило те, скільки праці вкладено в цю виставу. Те, що глядач бачить на сцені, — результат величезної роботи багатьох людей. І ця праця відчувається в кожній сцені, в кожній деталі.

Низький уклін усім, хто створив цю виставу. Такі роботи нагадують нам, хто ми є, через що пройшли наші люди та чому так важливо пам’ятати свою історію.

Браво Чернівецькому театру! Браво акторам, режисерові та всій команді! Файно, дуже файно!!!

«Чернівецький театр – то пам’ятник обізнаним з культурою чернівчанам, які понад усе боялись набути репутації провінції і палко прагнули ні в чому не поступатися шановному метрополю Відню». Так писав німецький письменник Георг Гайнцен.
30 січня 1900 року на засіданні Чернівецького магістрату ухвалили рішення про спорудження нового приміщення театру. Створили будівельний комітет, який очолив архітектор Йозеф Грегор. Він звернувся до дирекцій новозбудованих театрів Австрії і Німеччини з проханням надіслати їхні проекти.
Тоді місто замовило проєкт у престижного архітектурного бюро «Фельнер & Гельмер» Загалом за їхніми проектами звели понад 200 будівель по всій Європі, серед яких 48 театрів - з них кілька у Відні та наш Одеський оперний. Попри те, що проєкт був готовий у травні 1902 року, місто змогло викупити його тільки через два роки. За цей час в місті Фюрт у Німеччині встигли збудувати театр за цим же проєктом, який називають близнюком драмтеатру у Чернівцях.
Запросили відомого будівельного радника, автора багатьох проектів театрів Фердинанда Фельнера, щоби допоміг вибрати земельну ділянку. Йому навіть оплатили проїзд. Порозглядавши різні варіанти, вибрали західну частину площі Єлизавети (Театральної). На той час власником ділянки було військове відомство, яке мало тут склади та інші об’єкти. Громадська рада звернулася до крайового президента принца Конрада Гоенлое фон Шилінгсфюрста. У червні 1904 року телеграфом було надано дозвіл на використання військових земель під спорудження театру.
Вартість земельної ділянки, гонорари архітекторам, придбання необхідних пристосувань для сцени, декорації, оздоблення – всі виплати спершу не мали перевищувати 560 тисяч корон. Магістрат змушений був взяти позику в банку під державну гарантію.
Сотні робітників працювали день і ніч, аби вкластися у визначений контрактом термін. Театр збудували, як би це нам зараз не здавалося неймовірним, лише за один рік і урочисто відкрили третього жовтня 1905 року.
Новий театр обійшовся місту в 600 тисяч корон. На той час це була фантастична сума. Інтер’єр вражав красою і багатим оздобленням. Оригінальні прикраси в стилі бароко, ліпний декор, мармур, вишукана золота орнаментовка, оксамит – усе створювало атмосферу розкоші. Фасад будівлі прикрасили скульптурними групами за мотивами грецької міфології. У нішах бокових стін розмістили мармурові бюсти видатних діячів культури: Бетховена, Гайдна, Гете, Моцарта, Шиллера. Шуберта.
За архітектурою та інтер’єром театр не поступався віденським. Про це втілення мистецьких амбіцій чернівчан гарно висловився австрійський публіцист Г.Гайнцен: «Чернівецький театр – це мрія з оксамиту й золота, спроектована віденськими архітекторами Гельмером і Фельнером… Чернівецький театр – то пам’ятка обізнаним із культурою чернівчанам…»
Спершу у театрі виступали переважно приїжджі колективи з Європи. Місцева театральна трупа з'явилася, коли Буковина увійшла до складу УРСР, – третина трупи була місцевими жителями. Наприкінці 1940 року до міста переїхав Харківський театр революції з художнім керівником Іваном Юхименком. Саме він у січні наступного року презентував прем'єру «Лісової пісні» за твором Лесі Українки й цим відкрив театральний сезон у Чернівцях. Роль Лукаша тоді зіграв наставник Івана Миколайчука Петро Міхневич.
У радянський час, 21 червня 1954 року, театру присвоїли ім’я Ольги Кобилянської.
За час свого існування будівлю театру капітально реставрували лише один раз – з 1977 по 1980 роки. Реставрація тривала довше за саме будівництво.
А після огляду театру переглянули спектакль " Безіменна зірка". Гра акторів, постановка, декорації – все на дуже високому рівні. Єдине, що мене, розбалувану київським театральним бумом, здивувало - я вже відвикла від напівпорожніх залів, а тут десь половина зали пустувала. При наявності у Чернівцях одного театру (а не понад 30-ти, як у Києві), мені здавалося, що квиток сюди не можна було б купити уже з початку сезону, але, мабуть, «обізнаних з культурою чернівчан»(с) понад сто років тому було набагато більше, ніж зараз..

Одним із символів Чернівців є академічний обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської. Це головна будівля Театральної площі та одночасно центр театрального життя Буковини. Споруда є чудовим зразком модерну часів Австро-Угорської імперії.

Музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської з'явився у Чернівцях з ініціативи міського магістрату, який 1897 року створив комісію щодо будівництва нового театру на зміну старому дерев'яному.
Проект будівлі замовили у престижному на той час архітектурному бюро «Фельнер і Гельнер» у Відні.
Однак через бюрократичну тяганину наріжний камінь урочисто заклали лише 1904 року.
Зате саме будівництво тривало недовго, і вже 1905 року театр було урочисто відкрито. Після приходу радянської влади тут створили першу українську театральну трупу, дебютом якої стала п'єса Лесі Українки «Лісова пісня».
1954 року театру надали ім'я видатної буковинки, письменниці Ольги Кобилянської, а в 1980-му їй встановили пам'ятник перед фасадом.
Наприкінці 1970-тих будівлю театру відреставрували, проте від того часу вона знову почала руйнуватися і нині також потребує ремонту.

Оформленням будівлі театру займалися відомі митці – скульптор Ернст Геденбарт та художники Ягод і Гудячек.
Фасад виконано у стилі віденського бароко з елементами модерну в окремих деталях.
Головний вхід прикрашено горельєфом та скульптурами з грецької міфології, а в нішах уздовж бокових фасадів установлено бюсти знаменитих митців різних епох та країн: Гете, Шиллера, Бетховена, Шуберта, Моцарта, Гайдна, Шевченка та Пушкіна. Останні два додали згодом.
Верхівку театру імені Ольги Кобилянської увінчує красивий купол, біля якого зберігся старовинний димохід, прикрашений зображенням герба Чернівців часів Австрії.
В інтер'єрі будівлі використано багату ліпнину в стилі бароко, виконану в білих та золотих кольорах.
Зала театру складається із партеру, 35 лож та амфітеатру. Поєднання золота та вишневого кольору в оформленні сцени й залу створює атмосферу розкоші та вишуканості.

Ми таак давно не були у театрі, бо в Харкові все закрито вже 2,5 роки. Раді, що в Чернівцях працює і збирає людей на свої вистави дорослих та дітей.
Квиткова каса у сусідньому будинку. А в самому театрі все красиво і чисто. Вистава прекрасна, дякуємо!

Як що ви будете у Чернівцях, обов’язково сходіть до театру!!!
Це така неймовірна насолода!!!
Театр заворожує з перших хвилин, оця його помпезність у золотих розписах, шикарних люстрах, бордовій оббивці, гарні та зручні стільці, скрип підлоги… Ви маєте це все побачити на власні очі!!!!
Ми попали як раз на «Ex-comedy літньої ночі, або який дурний весь рід людськи»це просто 3 години сміху та гумору!!! А як грали актори!!!Браво!!!

Ходили на спектакль Сіді Таль
Неймовірно! Браво актерам, режисеру, оркестру- всім , кто приймав участь у грі та постановці цього спектаклю.
У мене було відчуття, що я не в залі, а разом з персонажами проживаю всі події , цілу епоху.
Дякую!

Вишукано оздоблений інтерєр, зручні хоч і старі крісла, неперевершена гра акторів, гостей з нагоди примєри вистави зустрічає оркестр. Чудове атмосферне місце, обовязково варто побувати, середня вартість квитків 100грн. придбати можна сайті театру що також досить зручно.

30 травня 1904 року до Чернівців прибув Герман Гельмер, у якого було викуплено остаточний варіант проекту, з кошторисною вартістю у 600 000 крон (на той час просто фантастична сума). 1 серпня 1904 року урочисто заклали «перший камінь». Будівельні роботи велися «Бюро Фельнера і Гельмера», а безпосередньо роботами керував віце-бургомістр Й. Грегор. Таке місто як Чернівці не могло довго залишатись без приміщення театру, тому споруджували об'єкт з рекордною, для тих часів, швидкістю. Вже наприкінці того ж року було завершено «коробку». Протягом наступного - проводились конструктивні та оздоблювальні роботи, а також облаштування сцени. Як скульптор був запрошений віденський майстер Ернст Геденбарт. Розпис довірили чехам Гудячеку та Ягоді.

Наш театр це захоплення!
Прекрасне місце для культурного відпочинку

Тут навіть Іво Бобул відіграв концерт з Лілією Сандулесою після довгих років паузи))

Дуже хочеться розповісти і щиро порадити виставу-екскурсію "Фельнер & Гельмер презентують".
Тут не тільки розказують історію театру, а ще й проведуть за лаштунки і можна буде дуже зблизька роздивитися життя театру зсередини.
Дуже красива будівля, натхненні працівники і дуже віддана публіка – тепер страшенно хочеться потрапити на їхні вистави)

Побували на виставі « Вовчиха» за мотивами повісті Ольги Кобилянськоі. Рекомендую!! Браво, чудова постановка, гра акторів та музичний супровід фантастичні. Молодці!

Обов'язково відвідайте екскурсії театром "Фельнер та Гельмер" або з Паном Ярком, дуже пізнавально, театр неймовірний.