Григорівська церква

Опиум для народа

Миколаївська церква селища Григорівка у місті Макіївці

Фактично на кордоні з Донецьком, на землі старовинного селища Григорівка, заснованого ще за часів імператриці Катерини ІІ відважним донським козацьким генералом Дмитром Іловайським, є Божий храм. Історія Свято-Миколаївської православної церкви ніколи не була легкою та парадною, у ній є багато трагічних сторінок. Незважаючи на це, храм став намоленим місцем для багатьох поколінь віруючих, які йдуть сюди за благословенням, порадою та втіхою

На прохання селян селища Григорівського

Історія створення православного храму тут розпочалася за часів «вугільного» буму у Донецькому кам'яновугільному басейні. Це сталося наприкінці 19-го століття, а надра землі селян селища Григорівка Макіївської волості Таганрозького округу Області Війська Донського містили великі запаси «чорного золота». Зі старих довідників відомо, що частину землі для видобутку вугілля місцеві селяни здали в оренду полковнику Риковському та Російсько-Донецькому товариству кам'яновугільної та заводської промисловості. Саме в ці роки у селянського суспільства і виникла думка про будівництво на цьому місці православного храму.

У фондах Донської публічної бібліотеки вдалося виявити першу згадку про це. У щоденній газеті «Приазовський край» за понеділок, 1 грудня 1897 року, з'явилася невелика інформація: «Мешканцями селища Григорівського, Макіївської волості, порушено клопотання про дозвіл їм спорудження церкви в їхньому селищі». Так розпочалася історія православної церкви Святого Миколая Чудотворця (престол 9 травня) у Григорівському селищі. У своїй книзі «Храми Донської та Новочеркаської єпархії. Кінець XVII століття-1920 рік» ростовський історик Алла Шадріна пояснила ту замітку в «Приазовському краї»:

«17 липня 1897 року уповноважений товариством селян селища Григорівського, гірський інженер, надвірний радник Федір Якович Абрамов звернувся до Донської духовної консисторії з клопотанням про дозвіл на будівництво церкви. Дозвіл Обласного правління Війська Донського було дано 11 січня 1898 року, а 21 січня 1898 року припинено Донською духовною консисторією, «оскільки жителів того селища коштів на будівництво храму немає і вони заявили, що не в змозі будуть давати причту щорічне посібник і приміщення». З 1897 по 1903 селяни, не відмовившись від думки про будівництво храму, проводили земельні операції, мета яких полягала в забезпеченні землею майбутньої церкви. 12 серпня 1903 року Будівельним відділенням Обласного правління Війська Донського було розглянуто та затверджено проект кам'яної церкви. Мабуть, його автором був архітектор В.Куликов (Василь Миколайович – Прим. автора статті)…», — написано у довіднику.

З іншої довідкової літератури вдалося з'ясувати, що гірничий інженер Федір Абрамов (1854-?) - Випускник 1881 по другому розряду Гірського інституту в Санкт-Петербурзі. Син сотника області Війська Донського; на військовій службі в Донському козачому полку (1881), відряджений до Управління гірської та соляної частинами області Війська Донського (1882), виконуючий справами правителя канцелярії керуючого (1886), молодший гірничий інженер (1888). У 1892 році цей гірничий інженер був у закордонному відрядженні у Франції, Бельгії та Англії для вивчення робіт у копальнях, що містять гримучий газ. До початку ХХ століття був у правлінні Російсько-Донецького товариства кам'яновугільної та заводської промисловості. Відомо також, що Федір Абрамов одружився з бельгійською поданою Леоні (уроджена Марке). У їхньому шлюбі вони мали троє дітей: Дмитро 1893, Віра 1897, Надія 1899 р.н. Гірського інженера Федора Абрамова було нагороджено кількома орденами Російської імперії. Такі деякі сторінки біографії людини, яка першою написала клопотання про відкриття православного храму у Григорівському селищі.

На кошти парафіян

Церкву збудовано 1906 року коштом парафіян селища Григорівського. Освячено 28 грудня того ж року. «Храм, як за зовнішнім, так і внутрішнім своїм оздобленням прекрасний, і храмотворці цього храму заслуговують на похвалу.

Це місце – для душі! Не знаю, як передати словами, я відвідувала багато храмів, але саме у цій церкві атмосфера спокою та близькості до Вищого! Для того щоб це відчути, потрібно там опинитися! З усіх храмів, я вибираю цей. Тому що там є відчуття присутності Бога. Віруючі мене зрозуміють, зрозуміють про що я говорю, а той, хто ще не прийшов у Богу, тим більше повинен відвідати саме цей храм, щоб поринути в атмосферу намоленості, щирості, віри та чистоти!

Свято-Миколаївську церкву збудовано 1906 року коштом парафіян селища Григорівського. Освячено 28 грудня того ж року. «Храм, як за зовнішнім, так і внутрішнім своїм оздобленням прекрасний, і храмотворці цього храму заслуговують на похвалу, як не пошкодували коштів на створення такого величного храму Божого», — повідомляв у своєму відгуку благочинний Амвросіївського благочиння священик Василь Єремієв. Церква цегляна, з такою ж дзвіницею, «має один купол…чотири голови малих без куполів…має амосівське опалення». Однопрестольна.

Дуже хороший храм, але при минулому Батюшці, все було пристойніше

Мені ось цікаво, а як взагалі можна оцінювати церкву, та за якими критеріями?

Це називається Церква. Тихо, спокійно, затишно, душа співає.

Старий добрий храм, я з дитинства його знаю.

Непогана церква, але й не без мінусів

Гарна церква. Усередині красиво

Старовинний храм, намолений не одним поколінням

Одна із старих церков. Намелене місце

Гарне місце. хрестили там.

Дуже спокійно! Не хочеться йти!

Хрестили онука Олександра у 2010!!