Меморіальний комплекс і братське кладовище Меморіальний сквер — колишній міський цвинтар Івано-Франківська (так званий Станіславівський некрополь), пам’ятка державного значення й водночас одне з улюблених місць тихого відпочинку в місті. Старовинні різьблені надгробки, тиша й особлива атмосфера дають підстави називати це місце музеєм просто неба; тут же вшановують полеглих біля меморіалу Вічного вогню.
Історія некрополя
Історія некрополя починається 1782 року, коли тут зробили перше поховання. Цей давній цвинтар на колишній Сапіжинській вулиці (нині Незалежності) старший за найвідоміші кладовища України: львівський Личаківський (1786), київське Байкове (1834) і навіть варшавські Повонзки (1790). Красою старовинних різьблених надгробків він не поступався цим славетним некрополям — у місті навіть діяла окрема майстерня, де митці створювали пам’ятники й надгробки. На цвинтарі ховали представників різних громад — тут була спільна ритуальна каплиця для римо-, греко- та вірмено-католиків.
Сквер сьогодні
На початку XX століття поховання припинилися, а за радянської влади кладовище занепало. Рішенням міськвиконкому від 27 лютого 1980 року цвинтар ліквідували, а на його місці розпланували Меморіальний сквер, зберігши лише частину могил діячів культури. У 2002–2009 роках об’єкт внесли до переліку визнаних державою пам’яток культури — завдяки місцевим краєзнавцям і небайдужим громадянам. У межах меморіального простору міста вшановують і полеглих воїнів біля Вічного вогню. Попри незвичну історію, колишній цвинтар став улюбленим місцем прогулянок містян і гостей: тиша, умиротворення й архітектурна краса роблять його особливим куточком Івано-Франківська.
| Розташування | центральна частина міста, Івано-Франківськ |
|---|---|
| Перше поховання | 1782 рік (Станіславівський некрополь) |
| Сквер | з 1980 (пам’ятка держ. значення) |
| Особливість | «Музей просто неба», Вічний вогонь |
Джерела: Вікіпедія, frankivsk-day.com, pravda.if.ua, frankivsk-online.com, gloshistorii.pl.
