Архикатедральний Собор Воскресіння Христового

Гарний світлий храм, який лишає позитивні враження. Розклад богослужінь додав на останньому фото.

Історія. Архикатедральний собор Воскресіння Христового в Івано-Франківську спочатку був єзуїтським костелом. Перший храм заклали у 1720 році, але через технічні проблеми його розібрали й фактично відбудували заново; будівництво завершили у 1763 році. Після ліквідації ордену єзуїтів і переходу Галичини під владу Австрії храм передали греко-католикам, і з 1849 року він став катедральним собором. У радянський час УГКЦ була заборонена, а собор передали російській православній церкві. Після виходу УГКЦ з підпілля у 1989 році храм повернувся греко-католикам. Сьогодні це головний собор Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.

Якщо відгук був корисним, можна поставити 👍 щоб його побачило більше людей.

Архикатедральний Собор Воскресіння Христового в Івано-Франківську — величне та вражаюче місце, яке справляє сильне емоційне враження вже з першого погляду. Собор має гарну архітектуру, доглянуті інтер’єри та атмосферу спокою й поваги.

Це чудове місце для душевної тиші, молитви або просто знайомства з культурно-історичною спадщиною міста. Навколо — затишний простір для прогулянки, а світлі краєвиди додають відчуття внутрішнього спокою. Загальне враження — дуже приємне та душевне, варте уваги як місцевих, так і гостей Івано-Франківська.

Цей величний храм у центрі Івано-Франківська — це колишній єзуїтський костел Непорочного Зачаття Діви Марії, збудований у середині XVIII століття. Його барокова архітектура одразу привертає увагу гармонійними формами та симетрією.

Історично костел став одним із найважливіших духовних і культурних осередків міста. Заснували його єзуїти — орден, відомий своєю освітньою та просвітницькою діяльністю. Цікаво, що під час австрійського панування тут розташовувалася не тільки святиня, а й навчальні заклади, бібліотеки, які формували інтелектуальне середовище міста.

У радянський період будівлю, як і більшість сакральних споруд, було пристосовано під господарські потреби. Лише наприкінці ХХ століття храм повернули вірянам, і сьогодні він знову є живим центром духовного життя.

Особливу увагу привертають скульптури на фасаді та вишуканий декор, характерний для барокової архітектури. Усередині зберігається відчуття простору, яке колись вражало прочан і мандрівників.

Цей храм — не лише святиня, а й жива пам’ять міста, що поєднує духовність, історію та архітектурну велич.

9 квітня близько 17:30 я прийшла до катедри на сповідь. Звернулась до священика, і перше, що він мене запитав - чи живу я в близькості з чоловіком. Я відповіла чесно, що так. Після цього він сказав мені: «Ви живете в тяжкому гріху, йдіть з Богом, я вас сповідати не буду».

На це я відповіла, що тоді більше взагалі не прийду у церкву. У відповідь почула: «Ну то не приходь».

Я хочу перепросити, але водночас змушена сказати: така поведінка не наближає людей до Бога, а навпаки - травмує. Особливо молодих людей, які ще шукають свій шлях. Після таких ситуацій люди не каються - вони відвертаються від церкви, втрачають довіру і більше ніколи не повертаються. І, звісно, вони будуть про це розповідати іншим.

Церква має бути місцем прийняття, підтримки і духовного зцілення, а не осуду і відштовхування. Я переконана, що священник не мав права мене осуджувати в такій формі і відмовляти в сповіді.

Очікую на зворотний зв’язок. Ми ще повернемось до цього питання, тому що це серйозна ситуація, яка несе відповідальність - перед людьми і перед Богом.

Священник чорнявий , 40+ трішки у тілі, червоні щоки, очі горіхові, великі .

Величний храм, вражають розписи та оздоблення. Храм діючий, враховуйте, що зранку та ввечері відбуваються служби. Облаштовано вхід для людей з інвалідністю.

Одна з найвідоміших пам’яток Івано-Франківська є греко-католицький собор Воскресіння Христового, а раніше єзуїтський костел. Історія костелу досить цікава.

Назва катедрального собору Святого Воскресіння є глибоко історичною, адже такою ж була назва головної української церкви міста Станіславова від початку його існування та збудованої ще в 1601 році в с. Заболоття на місці теперішньої синагоги. Про неї згадував мандрівник Ульріх фон Вердум, який відвідав Станіславів у 1672 році.

На початку XVIII століття у Станіславові з’явилися отці-езуїти.

У 1720 році на місці згорілої (під час нападу турків) церкви ректор єзуїтської колегії о. Томаш Зеленський розпочав будівництво єзуїтського костелу.

Коли копали котлован для фундаменту костелу то знайшли скарб — 14 тисяч злотих, з яких половина пішла на будівництво храму. Фінансову допомогу для будівництва костел отримував і від Вікторії Лещинської, дружини Йосипа Потоцького. Перший єзуїтський костел був відкритий на день святої Вікторії в 1729 році. Проте через проблеми зі слабким фундаментом стіни почали тріскати, і храм довелося повністю розібрати вже в 1752 році. Через рік почалося будівництво нового костелу, що тривало 10 років.

Це моя з улюблених церкв,тут завжди затишно,чисто,світло і спокійно.Досить хороша аура,мала за радість побувати тут на службі за здоровя...справді аж душа радувалась.Всі хто любить ходити по нових святих місцях заходьте не пожалкуєте ,і ще як потрапите на службу побутьте тут обовязково.Тут кожного дня проходять різні служби)))

Собор вражає своїм розкішним оздобленням!

Скажіть будь-ласка, можливо хто знає, чи є в церкві ікона св.Ірини Македонської ?

Не поганий храм, проходив повз і вирішив зайти.
Не зважаючи на вінчання вдалось оглянути.

Під час обстрілів міста російською армією в 1764 році була знищена вежа храму.

Храм 18 століття. Одна з найдавніших споруд в місті.

Гарні розписи всередині і красиво співають

Хрестили тут дитину і нас не попередили, що хрещення відбудеться не в основному залі церкви, а в «кладовці» збоку. Ні, це не капличка, а щось схоже дійсно на кладовку (кімнатка 2х2), де немає престолу.
Вже на самому хрещенні виявилось, що ми мали мати свічки і хустку для мами. Попередньо ми запитали і нам повідомили, що нічого з цього не треба.
Свято зіпсоване, бо важливим був не лише ритуал хрещення, а й естетика давньої церкви, але але але

Священник поводився зверхньо і з насмішкою.

Дуже гарний собор. З вулиці виглядає вражаюче. Нажаль всередину зайти, не було змоги.