Театр ім.М.Л.Кропивницького

Гра акторів театру неперевершена. Оновлена трупа з новим керівником постійно заслуговують на довгі овації. Завжди зал театру заповнений задоволеними глядачами. Талановиті актори, їх костюми, які до кожної вистави пошиті бездаганно. Все частіше і частіше на сцені з'являються нові прем'єри. Низькій уклін усім працівникам театру за атмосферу, створену для глядачів.

Це перший професійний український театр. У Ф1882 році на сцені Єлисаветградського театру, нині імені Марка Кропивницького, відбулась перша вистава першого професійного українського театру. Ще його називали "театр корифеїв". Його засновник – письменник і драматург Марко Кропивницький – одна з ключових постатей української культури кінця ХІХ – початку ХХ століть. Своєю діяльністю він не лише сприяв творенню національного українського професійного театру, а й загалом суттєво вплинув на формування української ідентичності.
Корифеями називали провідних акторів у хорі давньогрецького театру. Вони промовляли від імені хору, коли тому доводилося брати участь у дії п’єси. Корифей здійснював контакт між акторами і хором, двома-трьома віршами проводив підсумок почутого монологу або повідомляв про вихід нового персонажа. З часом слово “корифей” набуло переносного значення – це провідна особа, світило в будь-якій галузі.
Назва ж театру пов’язана з книгою “Корифеи украинской сцены”, що була анонімно видана представниками київської інтелігенції у 1901 році. У ній Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Івана Тобілевича та інших славетних акторів вперше називали “корифеями українського театру”.
1876 року російський імператор Олександр II підписав Емський указ про повну заборону українського письменства. Разом з Валуєвським циркуляром 1863 року він мав повністю витіснити нашу мову з культурної сфери. Згідно з його положеннями, були заборонені книжки українською, викладання у школах, концерти і театральні вистави. Але вже 1881 року пункт Емського указу про заборону українських п'єс переглядається – українці отримали можливість ставити вистави своєю мовою, хоча й з певними обмеженнями: виступи українською мали йти лише після того, як актори виступлять із тією самою програмою російською. Проте цей крок “легалізував” існування українського театру. Цим скористався Марко Кропивницький, завдяки якому вже з 10 січня 1882 року було поставлено п'єсу Шевченка “Назар Стодоля”. Проте художній керівник залишився незадоволений фаховим рівнем більшості своїх акторів: ролі в українських виставах виконують актори, що погано володіють мовою, їхня гра часом схожа на кривляння (патякання, за словами Марка Кропивницького). У таких виставах українці виглядають карикатурно. Подібні постановки радше дискредитують, ніж популяризують національну культуру, проте знайти актора зі знанням мови – величезна проблема, оскільки своїх театральних шкіл просто не було. Тож Марко Лукич в Єлисаветграді збирає трупу під назвою "Товариство акторів" – з цього моменту розпочався розквіт професійного театру в Україні. До його складу входили брати Тобілевичі (псевдоніми: Івана – Карпенко-Карий, Миколи – Садовський, Панаса – Саксаганський), Михайло Старицький, Єфросинія Зарницька, Марія Заньковецька та інші. Чому ж театр – "професійний"? Усі артисти, крім природних голосових даних, мали ще й професійну підготовку. Актори живо поєднували драму з комедією, музику з вокальними сценами і танцями. Таке поєднання на той час непоєднуваних речей (драми та комедії – з мюзиклами, танцями, хоровим співом) було сповнене національної автентики, а значить був неподібним до жодного з тогочасних театрів.
Першою виставою Театру корифеїв була п'єса «Наталка Полтавка» Івана Котляревського, яка відбулася 27 жовтня 1882 року у цьому театрі. У головній ролі Наталки дебютувала Марія Заньковецька.
Приміщення театру споруджено 1867 року на кошти інженера-полковника Г. В. Трамбицького і за 158 років пережило 11 реконструкцій. У 1949 році на другий поверх театру підіймалися вуличними сходами, які були з обох сторін будівлі. Реконструювали приміщення востаннє у 2012 році. У результаті великої кількості реконструкцій та перебудов театр втратив історичне значення і вже не є будівлею, яку треба зберігати як історичну пам’ятку. Тож у 2013 році з нього зняли пам'яткоохоронний знак.

Як бути в Кропивницькому і не відвідати один із перших театрів України?

Саме тут починався український професійний театр.
У цих стінах звучали перші репліки трупи Кропивницького, Карпенка-Карого, Садовського.
Ті самі голоси, з яких виросла наша театральна культура.

Без цього місця подорож по Кіровоградщині була б неповною.

Ми тут відчули:

• атмосферу справжньої сцени, з якої все почалося
• історію, що не на сторінках, а в повітрі
• місто, яке зберегло свій мистецький код, попри все

А ще: неймовірний зал, зручні сидіння, золото, що не кричить, а підкреслює стиль.
І момент, який хочеться зафіксувати назавжди — відкриття ложі бельетаж. Воно лишається з тобою

Будівля яскрава і виглядає дуже історично! Репертуар не дивились, але ззовні ошатний вигляд!

Місце, де здійснюються мрії і дорослих і дітей🥹🤍

Тут гарно. Можна сказати, що навіть чудово. Мимоволі повертає у минулий час...
Тут гарна атмосфера, і звісно, напрочуд файний театр. Дуже сподіваюсь потрапити вже при нагоді у середину. А поки фото на добру згадку....

Дуже красиво та чисто! особливо всередині театру, єдине, що на балконі можна не вгадати з місцем, і велика колона загороджуватиме вам весь перегляд

🎭 Театр ім. М.Л. Кропивницького — місце, де оживає історія українського театру!

Вражає вже з перших кроків! Інтер’єр зберігає дух епохи — вишукані фойє, позолота, кришталеві люстри, вітражі та дерев’яні різьблені елементи створюють атмосферу справжньої театральної магії. Глядацька зала — як коштовність: червоне оксамитове крісла, чудова акустика, сцена з глибокою перспективою.

Цей театр — найстаріший професійний театр України, заснований самим Марком Лукичем Кропивницьким — основоположником українського театру корифеїв. Тут свого часу виступали славетні актори Панас Саксаганський, Марія Заньковецька, Іван Карпенко-Карий. Це не просто театр — це живий пам’ятник національного мистецтва.

🎫 Репертуар сьогодні — дуже різноманітний: від класики до сучасних постановок. Тут завжди є місце і для драми, і для комедії, і для експериментального мистецтва.

🕰 Якщо хочете доторкнутися до історії, побачити справжню театральну майстерність і зануритися в чарівну атмосферу сцени — обов’язково завітайте!

📍Кропивницький — місто театральної слави, і цей театр — його серце.

Завітали із сином 7 років, дуже сподобався сервіс. Прийшли, привітний персонал нас провів до наших місць у відповідності до придбаних квитків. В театрі дуже чисто, охайно. Вистава КЛАСССС (12 місяців), гра акторів захоплює. Дуже вдячні за все, молодці.

Гарний театр!
Театр відреставрован в кінці 2012 року!
Дуже помпезна споруда , у середині стіни оброблені суспільним золотом. Театр вміщує 412 глядачів, але є 20 міст з яких погано видно(колони театру та інше).
На сцені театру виступали різні колективи з багатьох місц України та закордону.
Виступи трупи театру дуже дивовижні!

Всією сімєю ходимо дивитися на вистави театру. Дуже талановиті актори, а голоси їх дуже виразні та приємні. Кожну мить переживаєш і той же час милуєшся грою цих молодих талановитих людей.

Емоції через край! Чудова гра акторів! А атмосфера театру корифеїв вражає!

Дуже сподобалась вистава «Обережно жінки» і сам театр у чудовому стані

Дуже гарний театр, вистави особливо дитячі - цікаві, яскраві та позитивні. Всім раджу відвідати!!!!

Театр, як завжди вразив ! Справжнє свято !
"Лісова пісня" у Вашій постановці торкається всіх струн душі, зцілюе серце і будить розум.
Актори від Бога! А може справжні Боги Театру ?...
Леся Українка пишалася б вашою грою ! Та мені здалося, що то була не гра... Справжнє життя, щирі почуття, неймовірні емоції !..
Щиро дякую Вам за чарівну казку в нашому житті !..