Луганський краєзнавчий музей

Історія й природа Луганщини Луганський обласний краєзнавчий музей — головне сховище пам’яток матеріальної та духовної культури Луганщини й провідний науково-дослідний осередок краю. Його багаті колекції ілюструють історію й природу регіону від найдавніших часів до сучасності.

Історія

Ще на початку XX століття луганська інтелігенція намагалася створити в місті музей: 1914 року член міської Думи Микола Стефанович обстоював цю ідею, а археолог Сергій Локтюшев підтримав її статтями в пресі. Здійсненню задуму завадили Перша світова війна й революційні події. Музей заснували 1920 року як музей живопису та старожитностей; згодом його реорганізували на «Соціальний музей Донбасу», а потім — на краєзнавчий. Під час Німецько-радянської війни більшість довоєнних фондів було втрачено, тож у повоєнні роки колекцію збирали фактично наново — велику роль відіграли археологічні експедиції на Донбасі. У грудні 2014 року, через російську окупацію Луганська, музей евакуювали до Старобільська.

Колекція

Колекція музею налічує понад 180 тисяч одиниць зберігання — пам’ятки археології, етнографії, нумізматики, світлини, документи, твори мистецтва й побутові речі; експозицію було розгорнуто в 19 залах на трьох поверхах. Прикраси археологічного зібрання — залізний скіфський меч-акинак із поховання воїна IV століття до н. е. та половецька кам’яна скульптура з дитиною. Перлина музею — колекція стародруків із 39 примірників, зокрема «Євангеліє» 1746 року, надруковане в Києво-Печерській лаврі. Серед раритетів — медаль учасника бою крейсера «Варяг» під Чемульпо, що належала луганчанину-машиністу. Музей зберігає багатовікову історію краю.

Джерела: Вікіпедія, ЕІУ, ЕСУ.