Домініканський собор (церква Пресвятої Євхаристії)

Найбільший бароковий храм Львова за віденським зразком Домініканський собор — колишній костел Божого Тіла, нині греко-католицька церква Пресвятої Євхаристії на Музейній площі — найбільший і один із найвеличніших барокових храмів Львова. Монументальна пам’ятка пізнього бароко з оригінальним скульптурним оздобленням є ядром архітектурного комплексу XV–XIX століть, до якого входять монастирські келії та дзвіниця.

Історія місця

Монастир домініканців на цьому місці заснували ще у XIII столітті — за переказом, на прохання дружини князя Лева Даниловича, угорської принцеси Констанції, яка була католичкою. Від XV до середини XVIII століття тут стояв готичний костел. З ним пов’язана драматична історія 1559 року: у стінах храму переховувалася спадкоємиця князів Острозьких Гальшка, і на площі перед костелом розігралася справжня «війна за наречену» із застосуванням артилерії. У 1707 році тут підписали союзний договір між Річчю Посполитою й Московією проти Швеції.

Барокова споруда

Занепалий готичний костел розібрали, і 1749 року коштом коронного гетьмана Юзефа Потоцького розпочали будівництво нового храму за проєктом генерала артилерії й архітектора Яна де Вітте. Будівництвом керував Мартин Урбанік, а по його смерті (1764) — Христофор Мурадович. Основні роботи завершили 1764 року. Дослідники відзначають подібність купола до собору святого Карла Борромео у Відні; перегукується храм і з собором святого Юра, який тоді ж будував Бернард Меретин. Після пожеж 1766 і 1778 років оздоблення фасаду у 1792–1798 роках завершив Клеменс Фесінгер, а 1865-го за проєктом Юліана Захаревича прибудували чотириярусну дзвіницю.

Інтер’єр

У плані храм — витягнутий хрест з овальною центральною частиною; великий еліптичний купол спирається на вісім пар колон. На їхніх осях встановлено 18 дерев’яних позолочених скульптур домініканських святих (1764–1768). Різьблений вівтар прикрашають фігури святих Петра, Павла, Луки та Івана Хрестителя, що оберігають розп’яття 1397 року; скульптуру виконав Матвій Полейовський зі школою. На фронтоні — латинський напис «Soli Deo honor et gloria» («Єдиному Богу честь і слава»). В оздобленні залишили слід і скульптор Бертель Торвальдсен, і український митець Петро Війтович.

Музей і сучасність

За радянських часів храм закрили; 1970 року тут відкрили Музей історії релігії та атеїзму й підвісили під куполом маятник Фуко, що демонстрував обертання Землі. У 1990-х собор передали Українській греко-католицькій церкві; нині це діючий храм Пресвятої Євхаристії, де звучить органна музика, а поряд і далі працює Музей історії релігії. Увечері собор ефектно підсвічується.

Джерела: Вікіпедія, ВУЕ, city-adm.lviv.ua, tvoemisto.tv, kray.org.ua, mylviv.city.