Вірменський кафедральний собор

Найдавніша кам’яниця Львова й слід багатовікової вірменської громади Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці — пам’ятка архітектури національного значення, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО, і єдиний храм Вірменської апостольської церкви в Західній Україні. Це найдавніша повністю збережена кам’яна будівля Львова й, імовірно, один із найстаріших вірменських храмів Східної Європи. Собор — головна пам’ятка багатовікового перебування вірменів на цих землях, свідчення їхньої історії, ідентичності й культури.

Заснування

Храм звели у 1363–1370 роках коштом заможних вірменських купців — Якова (Якуба) з Кафи (Феодосії) та Паноса з Гайцараца. Архітектором був львівський будівничий Дорінг (за припущеннями — вірменського або італійського походження), який узяв за зразок кафедральний собор давньої вірменської столиці Ані. Вірмени жили на території Львова понад 800 років, зберігаючи мову, віру й культуру; 1367 року церква стала соборною — центром вірменської єпархії Русі та Валахії.

Ансамбль і перебудови

Навколо собору склався один із найцікавіших ансамблів Старого міста: триярусна вежа-дзвіниця (1571, арх. Петро Красовський, коштом Андрія з Кафи після пожежі 1527 року), палац вірменського архієпископа, монастирські споруди, банк і колона святого Христофора 1726 року в дворику. Храм неодноразово перебудовували: 1437 року звели арочну галерею, 1630-го прибудували західну наву, а після пожеж інтер’єр набув барокових рис. Найґрунтовнішу реконструкцію провели у 1723–1726 роках, а реставрацію 1908–1927 років очолив архітектор Франциск Мончинський, додавши західну частину в дусі модерну.

Фрески Розена й оздоблення

Похмурий і стриманий зовні, усередині собор вражає багатством кольорів. Славетні фрески й вітражі у 1925–1929 роках виконав запрошений із Варшави художник Ян Генрик Розен — у техніці «а секко» на сухому тиньку; мозаїку в бані створив Юзеф Мехоффер. В інтер’єрі збереглися фрагменти давніх фресок XV століття, сталактитовий фриз над центральною апсидою, хачкари в стінах і різьблена дерев’яна стеля XVII століття. За радянських часів храм закрили; 2000 року його повернули громаді, а 2003-го собор освятив католикос усіх вірмен.

Джерела: Вікіпедія, ВУЕ, photo-lviv.in.ua, velychlviv.com, msmb.org.ua.