Миколаївський некрополь

Прикольно, але краще вночі там не ходити в штани можно накласти. Гарна місцевість, багато місця. Якщо б ми усі там прибрати та навели порядок і вшановували нашу історію було б дуже круто. Там люди померли в районі 1955-1970. Тому незрозуміло де їх родичі може також вже нажаль нема на цьому світі. Але треба цінувати те що є і слідкувати за ним, а не кидати щоб все заростало. Треба організація що буде прибирати такі історичні місця.

Класний пкм'яьник святої гранати, багато шприців, не рекомендую

Файне, спокійне місце для думок.

Культура народу дуже добре простежується у ставленні до мертвих. Нажаль в нас рівень такого ставлення вкрай низький.

Історичне і красиве місце

🕯️

прикольне місце

гарне місце щоб поблукати. все спокійно, людей немає, через цвинтар можна вийти на річку. шкода, що цвинтар все вже заросло і ніхто за ним не стежить

Було здивовано, що цвинтар є пам'ятником історії і нібито охороняється державою. Українській державі зовсім наплювати на цей пам'ятник. Кладовище заросло чагарником - нормально до могил не підійти, у деяких місцях взагалі непрохідна хаща, подряпали всі ноги. Охорони немає – повно розбитих та пограбованих вандалами могил. Навколо сліди пожеж. На вході висить табличка зі списком відомих людей, похованих тут, але з поясненням, що могили не знайдено. Не дивно, що нічого не можна знайти в цьому бардаку, але табличка є. Сам по собі цвинтар цікавий, але справляє гнітюче враження байдуже ставлення місцевої влади. Втрачається чергова пам'ятка історії, а в Миколаєві майже ніяких старовинних пам'яток немає або вони спроможні як цей цвинтар.

Гарне місце, але за ним практично ніхто не дивиться. Якщо могили біля церкви, що знаходиться на території некрополя, ще хтось прибирає і навіть фарбує огорожі, то трохи глибше твориться кошмар. Дуже багато сміття. Шкода що місце так виглядає.

Був на екскурсії, цікаво.
Розграбовано. Якщо до 1917 року цвинтар прикрашав близько 500 статуй ангелів, на початок 1990-х років їх уже стало 312, то в наш час залишилося лише 22. Частину розгребли місцеві на свої фонтани та прикраси на фазенди, частину продали як античний антикваріат.

Миколаївський цвинтар уперше згадується на карті 1795 року. У 1807—1808 роках коштом «військово-морських чиновників, адміралтейських служителів, купців, міщан і різночинців м. Миколаєва» у центрі цвинтаря було зведено церкву Усіх святих, що у 1858 року було перебудовано і розширено коштом К. М. Соболієві, колишнього [1].

У 1876 році коштом І. Ф. Бартенєва, купця I гільдії, і за сприяння генерал-ад'ютанта М. А. Аркаса, колишнього головного командира Чорноморського флоту і портів, церква була обнесена чавунною огорожею. У тому року на кошти Аркаса у церковній огорожі було споруджено двоповерхова каплиця для відспівування померлих[1].

Поблизу церкви знаходиться мармуровий надгробний пам'ятник у готичному стилі над фамільним склепом Аркасів, де поховані адмірал Н. А. Аркас, генерал З. А. Аркас, їхні дружини, син Н. А. Аркаса - Н. Н. Аркас, композитор та етнограф [1].

Могила А. І. Казарського
Поблизу склепу встановлено пам'ятник командиру знаменитого бригу «Меркурій» флігель-ад'ютанту, капітану 1 рангу А. І. Казарському, виготовлений з чорного полірованого граніту у вигляді вертикальної плити заввишки близько 3 метрів. Пам'ятник у дещо пошкодженому вигляді зберігся до нашого часу. Тут же знаходилися могили членів екіпажу бригу «Меркурій», які заповідали бути відданими землі поряд із командиром (до теперішнього часу вони знищені)[1].

За радянських часів виникла хибна практика — у старовинних могилах ховали новоумерлих. Пам'ятник залишали старий, але з нього кріпили дошку з новим именем[2].

14 січня 1972 року виконком Миколаївської міської Ради народних депутатів ухвалив рішення про закриття цвинтаря, територію якого передбачалося перетворити на сквер. З цвинтаря зняли охорону. З того часу головною загрозою існуванню некрополя є вандалізм, осквернення могил та їхнє розграбування. Безкарно вивозилися на продаж надгробні пам'ятники та металеві огорожі. Якщо до 1917 року цвинтар прикрашало близько 500 статуй ангелів, початку 1990-х їх вже стало 312, то час залишилося лише 22[2].

Пам'ятник над братською могилою захисників Севастополя 1853—1855 років.
Вандалами, зокрема, були розграбовані деталі пам'ятника захисникам Севастополя 1853—1855 рр., які померли від ран у Миколаївському морському шпиталі та поховані в братській могилі. У первісному вигляді пам'ятник був високою чотиригранною пірамідою, на вершині якої стояв хрест, що спирається на ядро. Підніжжя пам'ятника було викладено гарматними ядрами, з чотирьох кутів пам'ятник був оточений гарматними стволами, вкопаними в землю, між якими були натягнуті якірні ланцюги [1].

Місце незаслужено забуте міською владою !!! Колись це місце називалося "Місто ангелів". Так воно називалося тому, що на багатьох могилах стояли скульптури ангелів, ручної роботи знаменитого італійського скульптора. І зараз цих ангелів можна зустріти на цвинтарі... Цвинтар - історія міста, пройшовши ним можна побачити хто жив у місті, згадати їхній внесок у розвиток міста. Та й самі надгробки можна побачити унікальну роботу. Є склепи.

прикольне місце, але страшнувато, оскільки площа занедбана, а якщо щось трапиться, то навряд чи буде допомога чи свідки. багато могили вже зарості, особливо якщо заходити з боку кільця. так само тут є як за асфальтовані доріжки, так і стежки. рекомендую гуляти з компанією, чи мало

Унікальне місце. Цікаве планування. дотик кількох епох. Варто подивитися, але краще йти з гідом-екскурсоводом, інакше крім заростей та каменю ризикуєте нічого не побачити. Міській владі слід було б привести об'єкт у порядок і прорекламувати. Від туристів не було б відбою

місце справді унікальне. якщо хочете більше дізнатися місто - обов'язково сюди сходіть. але екскурсовода., як сказано нижче. справді варто взяти. трохи соромно за стан, і що міській владі начхати на цей пам'ятник Миколаєва!