Тіниста вулиця з платанами, музеєм і пам’ятником поетові Одна з центральних вулиць Одеси, що починається від Думської площі й тягнеться до Привокзальної, знана мальовничою тінистою забудовою й багатою історією. Первісно вона мала назву Італійська, від 1880 року — Пушкінська; 2024 року рішенням обласної влади їй повернули історичну назву Італійська. З вулицею пов’язані імена багатьох письменників.
Історія
Вулиця з’явилася на карті міста 1827 року як Італійська — тут селилося чимало вихідців з Італії. 25 червня 1880 року її перейменували на Пушкінську, бо в місті певний час жив поет Олександр Пушкін, засланий до Одеси в 1823–1824 роках. У будинку № 13 відкрили присвячений йому музей, поряд встановили пам’ятник; у різні роки на вулиці жили Теодор Драйзер, Анрі Барбюс та інші письменники. Забудова вулиці — переважно ошатні прибуткові будинки й особняки XIX століття, серед яких Нова біржа (філармонія) та готель «Бристоль».
Атмосфера
Пушкінська славиться суцільним рядом платанів, що влітку сходяться кронами й дають густу тінь; це одна з найзатишніших вулиць центру для прогулянок. Тут зосереджені історичні готелі, банки, консульства й музеї. Письменник Ісаак Бабель згадував цю вулицю у своїх творах як частину образу старої Одеси.
| Розташування | від Думської до Привокзальної площі, Одеса |
|---|---|
| Назви | Італійська (1827) → Пушкінська (1880) → Італійська (2024) |
| Пам’ятки | Нова біржа, готель «Бристоль», музей Пушкіна |
| Особливість | Алея платанів, тінисті прогулянки |
Джерела: Вікіпедія, odessa.kurorts.com, путівники Одеси.
