Свято-Архангело-Михайлівський жіночий монастир РПЦвУ

🧕🏼⛪️

В XIX ст. граф Михайло Воронцов наказав збудувати святу обитель на честь свого небесного покровителя - Архістратига Божого Михаїла. Тут також була школа для сиріт, діяв будинок милосердя. 1931 р. Свято - Михайлівський собор висаджено більшовиками у повітря. За часів Незалежності відновлений. Поруч із собором добудовується храм на честь Афонської ікони Пресвятої Богородиці, діє будинок милосердя, музей "Християнська Одеса", водосвятна каплиця, каплиця на честь ікони Пресвятої Богородиці "Невпиваєма Чаша", альтанка, чайна, церковна лавка, школа регентів та церковного мистецтва. Обитель вся в квітах і деревах, кущах. В монастирі пам'ятають про батюшку Андрія Пруднікова, який тут служив і приймав людей багато років до самої смерті...

Зовні гарно в середині система ДУЖЕ СТРАШНА.
І на рарахунок дому милосерля, там дійсно дорого беруть а легально немає ніяких паперів за оплату все ''добровільно примусово'', умови жахливі.
Нажаль для московських установ це стандарт де основою всього стає церковний бізнес на всьому що є.
На рахунок кухні то там гігієна жахлива, відсутні всі норми. Старша по кухні так звана Ефросинія вона гнилі та зіпсуті продукти дає у страви !? В неї донька Оля розумово хвора а їх в манахині постригли це жах. Свідомим християнам там немає що робити. Фанатиків і бабуль- невдах там море.
Окрім гарних будинків та квітів це нагадує одним словом - побілені гроби де в середині гниль.
А людям які приходять на один день там ''рай''.

дивна атмосфера мене а ж голова заболіла і всі там працюють

Душевно чисто та смачно

Дуже яскраве, гарне місце. Як для прогулянок так і для молтв.

Дуже особливе місце, особливо порадували коти )))

Мир та спокій у серці.

Країна Мрій

Жіночий монастир УПЦ МП

Душевно

Чудово і тихо

Умиретворенно

Це місце навіває думки про вічне, навіть при заході тільки на територію монастиря, на тебе виходить благодать. Не чути шуму дороги, красиво і доглянуто навколо зелень (ходжу тільки в теплу пору року) спів пташок.

Були на території монастиря кілька разів, ось справді, місце для роздумів: тиха обитель, доглянутий парк, багато квітів, лавок, красиво і затишно. Обідали у вареничній – смачно, чисто) відзначила великий вибір на будь-який запит у церковній лавці) приємно здивувало, як трепетно ​​доглядають кішок, збирають гроші для їх годування) туалет безкоштовний, чистий, щоправда, немає мила. Охоронець на вході.