Хрестовоздвиженський монастир УПЦ

Хрестовоздвиженський монастир у Полтаві — це місце, яке я поки що бачив лише здалеку, з Іванової гори, але воно вже багато років залишається для мене особливим. Ще з дитинства пам’ятаю, як цей монастир привертав увагу своїм розташуванням на горі та величною дзвіницею, яку видно здалеку. Кожного разу, коли буваю у Полтаві, знову дивлюся в його бік і ловлю себе на думці, що дуже хочу колись побувати там особисто. Навіть на відстані монастир справляє сильне враження та виглядає неймовірно атмосферно. Впевнений, що одного дня обов’язково закрию цей гештальт і побачу це історичне місце вже не лише з оглядового майданчика.

Відвідала Хрестовоздвиженський монастир УПЦ у Полтаві і залишилася під сильним враженням! 🌿
Місце наповнене спокоєм і особливою духовною атмосферою — одразу відчуваєш внутрішню гармонію. Архітектура монастиря прекрасна, територія доглянута, а святині надихають на роздуми та молитву. Особливо вразила доброзичливість людей, які тут служать, їхнє тепло робить відвідини ще більш приємними. Тут хочеться затриматися, прислухатися до себе та наповнитися спокоєм. Рекомендую всім, хто хоче знайти духовну перезарядку або просто провести час у гарному й умиротвореному місці Полтави. 💛

Місце гарне ,архітектура супер. Але громадський транспорт це жах, Транзит автобусів від цього місця до центру півтори години

Оцінюю не як культове місце, а як пам'ятку архітектури.

Неймовірно красиве місце як зовні, так і з середини. Є асфальтована дорога, що серпантином йде до монастиря, але наразі значною мірою не придатна до використання. Піший маршрут - одна з пряма з самого центру міста. Як на мене, монастир досить близько, щоб іти пішки, але достатньо віддалений, щоб зберігати автентичну атмосферу. Можна попити води та набрати з собою. Територія засаджена квітами. Рекомендую.

Чудові враження від відвідин монастиря.
Були в межах паломницької поїздки, ігуменя особисто провела пізнавальну екскурсію, а сестри турботливо пригостили смачним компотом і пиріжками. За що їм дякуємо.

Монастир заснував ігумен Мгарського Спасо-Преображенського монастиря Калістрат 1650 неподалік Полтавської фортеці. Розбудовувався монастир коштом полтавського полковника Мартина Івановича Пушкаря (1598–1658) та інших полтавців. Спершу всі монастирські споруди були дерев'яними. 1689 коштом гетьмана І. Самойловича розпочато будівництво мурованого Хрестовоздвиженського собору, зразком для якого слугував собор Мгарського Спасо-Преображенського монастиря. Після падіння І. Самойловича будівництвом собору опікувалися гетьман І. Мазепа та полтавський полковник І. Іскра. 1693 монастир спустошили татари. Весною 1709 під час облоги Полтави шведи захопили монастир і з його земляних бастіонів обстрілювали міську фортецю. Після Полтавської битви 1709 собор завершено стараннями полтавського полковника Василя Васильовича Кочубея (1680–1743). Освячено 1756.

1750 на південь від собору збудували муровану теплу трапезну зі Свято-Троїцькою церквою (не збереглася, відбудована 1999). 1786 збудовано муровану монастирську дзвіницю, 1770 — будинок ігумена (не зберігся). Братські келії, збудовані 1770, обмежували монастирську територію з боку міста.

1889 збудовано мурований монастирський корпус з лікарнею, 1887 — трапезну церкву св. Симеона Богоприїмця. Монастир обнесено муром 1881 та 1887. За межами монастирського муру 1887 збудовано готель для прочан.

Від 1776 монастир був кафедральним для Слов'янських і Херсонських архієреїв. 1797 його зарахували до Чернігівської єпархії як чоловічий монастир 2-го класу. 1819–1876 при монастирі діяло чоловіче духовне училище. З 1884 тут була резиденція вікаріїв Полтавської єпархії.

1923 монастир закрили. Значну частину монастирських будівель знищено 1933. Монастир відновив свою діяльність (1942) як жіночий. У 1960 його знову закрили. Від 1990 діє як жіночий монастир УПЦ (МП).

Упродовж 1950–1953 на збережених старовинних будівлях проведено консерваційні роботи, 1981–2000 — здійснено реставрацію.

Хрестовоздвиженський жіночий монастир — православний жіночий монастир розташований у Полтаві, заснований у XVII столітті. Розташований на Монастирській горі в селищі Червоний Шлях, домінуючи над містом і околицями.
27 вересня храмове свято Хрестовоздвиженського монастиря.

Наш улюблений полтавський монастир Української православної церкви. Знаходиться на монастирській горі. Завжди приємно відвідувати там служби. Матушка настоятельниця Мастрідія та сестри завжди приймають з відкритим серцем віруючих.

Територія монастиря дуже чиста та доглянута. У крамниці можна купити православні матеріали чи смачну їжу, приготовану з любовʼю та молитвою сестрами монастиря.

Дуже гарний церковний спів та приємні батюшки.

Дуже гарний монастир! Але виявилось, що йти туди досить далеко, дорога перетинає залізничну колію, що досить небезпечно. Але це варто пройти, аби побачити красоту і величність храму)

Чудовий монастир, найбільше раджу відвідати на території церкву яка в середині така як корабель, дуже приємна аура, світле місце, багато ікон, сподобалось.

Затишне, доглянуте місце. Тут відчувається спокій. Красива, хоч і невелика, територія. Пам'ятка архітектури.

Дуже гарне, тихе та затишне місце. Привітні люди)

При виїзді до міста варто бути дуже уважним на перехресті, дуже обмежена видимість і важко вискочити на головну дорогу.

Це місце моєї сили, місце де мене повернули до життя!!! Я сама з Харкова, їжджу сюди не так часто як мені хотілося! Якщо ви сюди їде з чистим та відкритим серцем ви обовʼязково знайдете підтримку, любов та милосердя. Усі ми в миру бажаємо чогось земного ( гроші, здоров’я, благополуччя і таке інше) побувши на службі спішимо повернутися у свої буденні справи, а ви задумайтесь хоть на хвилинку яку колосальну працю роблять матушки, щоб було чистенько та пишно цвіли квіти, щоб впоравшись по кухні чи побутових справа потрібно скоріш йти на службу, виконавши усі правила з любовʼю та смерінням і це дуже важко ( для нас мірських ), а у них в очах любов до всього ❤️. Велике дякую Господу Богу що дає змогу хоть на мить побувати у цьому місці! Отже не засуджує якщо якась матінка пройде всповзь в глибокій молитві і не погляне чи не відповість вам, майте пошану, бо ви йдете до них та Бога в дім,а не навпаки! Усім розуміючим Божої благодаті, а не тямущім Божого вразумліня!

Дуже гарне місце - світле, але не просто прикро, а в саме серце вразило те, що всі інформаційні матеріали, молитви в храмі, навіть цінники у церковній лавці написані російською. На питання "Чому так?" у відповідь закопчені очі. До ігумені мене не пустили. Ось такі святині в нас на четвертому році повномасштабного вторгнення.

Це не туристичне місце! А суто місце для вірян
Тим більше підпорядкування московському патріарахату
Якщо хочете просто подивитись,то будьте готові до шквалу критики і прокльонів
Особливо, якщо ще дівчина і не в спідниці до п'ят