Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського

Відвідали музей із чоловіком. Будівля та головні зали зараз на реставрації, тому працює лише кілька локацій. Проте візит усе одно залишив дуже теплі враження!
Вхід коштує всього 50 грн, і ще 50 грн мы заплатили за послуги екскурсовода - і це було найкраще рішення. Нам потрапила чудова жіночка, яка розповідала неймовірно цікаво, щиро відповідала на всі наші запитання. Вона провела нас не лише внутрішньою виставкою з птахами, тваринами та історичними експонатами, а й детально розказала про сам двір - про всі ці неймовірні дерева, квіти та рослини, які у них там висаджені.
Навколо музею дуже гарна, доглянута й чиста територія. Усередині будівлі є туалет для відвідувачів. Дуже радимо взяти екскурсію, щоб підтримати музей та почути живу історію! В повітряну тривогу музей не працює! Центральний вхід закритий, вхід з двору.

Полтавський краєзнавчий музей — одна з найпам’ятніших будівель міста. Я вже не вперше буваю тут саме заради архітектури, адже навіть зовні музей справляє сильне враження. Кольорова майоліка, орнаменти, герби й декоративні елементи роблять фасад справді унікальним. Будівля виглядає дуже самобутньо й зовсім не схожа на типові музеї. У ній відчуваються характер, історія та любов до української архітектури.

Музей в будівлі поки не працює у звʼязку з реставрацією, але у дворику позаду є прекрасний простір, де можна побродити самому, або взяти екскурсію. Рекомендуємо завітати, якщо приїхали в Полтаву. Окреме дякую, що пустили з песиком в дворик ❤️

На жаль, сама будівля була на ремонті. Але працівниця музею провела екскурсію двориком, а також у флігелі на території музею представлено ще пʼять міні-експозицій.
Правильно зробила, що взяла саме екскурсію, а не пішла гуляти сама - бо так кожен експонат перетворюється на історію - історію його знахідки, історію потрапляння до колекції.
Одним словом - рекомендую! Якщо вже приїхали в Полтаву, то треба йти

Місце з чудовою енергетикою, тут спокійно, атмосферно...Нажаль сам музей був зачинений на реконструкцію, як виявилося вже давно! Місцева влада має звернути на це увагу, та зробити все для прискорення реконструкції!!!!Гуляти можна на території, уходити не хотілось, але довелося) Жіночка при вході дуже приємна, відкрита людина, яка із задоволенням йде на контакт та все розказує, перші враження вже позитивні були... Територія прибрана, є туалет, все чистенько.Багато рослин,квітів, дерев про які дбають.

Будівля Полтавського краєзнавчого музею — це не просто “старий музей”. Це — важлива архітектурно‑історична пам’ятка, яка вигідно виділяється в міському ландшафті, служить своєрідним “візитним знаком” Полтави та має свій характер.

Навіть якщо дивитися лише ззовні, без відвідання залів — вже сама архітектура може дати приємні емоції: відчуття поваги до традицій, зв’язку із минулим, гармонії між мистецтвом і функціональністю.

Якщо я колись потраплю всередину — з радістю напишу відгук і про інтер’єри, і про колекції 🙂 Але як зовнішня точка — музей справді заслуговує на увагу, особливо якщо ти цікавишся архітектурою, історією або просто хочеш подивитися на красиву старовинну будівлю.

На превеликий жаль музей зачинено на ремонтні роботи. Прочитавши коментарі, зрозуміла, що не працює він вже давно. Проте є гарна можливість відвідати маленьку будівлю на території дворика музею та прогулятися невеличким садом. Все за оплату квитка. Коштує він не дорого, але "вау"- ефекту не очікуйте. Все скромно, мило і тихо.

Навмисно йти сюди, коли головна будівля музею не працює, я б не радила. Як варіант дозвілля, щоб насичити чимось день - гарна ідея)

📜🏺📿 Полтавський краєзнавчий музей — один з найстаріших в Україні. Він був заснований ще в 1891 році за ініціативи відомого петербурзького вченого, професора-грунтознавця Василя Докучаєва, який у 1888-1892 роках проводив дослідження грунтів Полтавської губернії.

Першими експонатами музею стали понад 4000 зразків грунтів та геологічна колекція із більш ніж 500 експонатів, зібраних на території Полтавської губернії. До фондів краєзнавчого музею експонати дарували як відомі особи, так і звичайні жителі Полтавщини.

Під час Великої Вітчизняної війни у вересні 1943 року фашисти пограбували музей та спалили його. Тоді у полум’ї пожежі загинула велика частина музейної колекції. Лише незначна її частка була евакуйована до Тюмені та Уфи. Будинок музею був відреставрований лише у 1964 році.

Нині у фондах Полтавського краєзнавчого музею понад 300 тисяч експонатів. 👀

Тимчасово музей зачинений і немає можливості потрапити всередину на екскурсію, але зовнішній фасад музею також є вражаючим до перегляду.

Дуже сподобався!
Надзвичайно красивий, яскравий і оригінальний будинок з унікальним дизайном і поєднанням елементів модерного, сучасного (на той час, звісно) і народного. На жаль, всередині триває реконструкція (станом на квітень 2024го), але можна походити і роздивитися в дворі музею. Раджу брати екскурсовода - нам Дарія (якщо ти читаєш це, дівчино, що вчиться на археолога, і я наплутала з іменем - вибач, будь ласка) розповіла багато цікавого про історію самої будівлі, а також про експонати, які розміщені в дворі музею, та рослини, які там ростуть.
Однозначно рада, що завітали туди, і дуже хочеться потрапити на екскурсію вже всередину)

Нажаль, музей дуже маленький, але атмосферний. Види гарні, та і взагалі за таку ціну воно того вартує. Подивилися і на галерею, і на опудала тварин, і пройшлися по території. Час був не марно витрачений, і отримали гарні емоції ☺️

Музей неймовірної краси😍
Дуже привітний персонал.
Обовʼязково повернемося, коли закінчиться реконструкція внутрішніх залів.

Будинок Полтавського губернського земства
зведений: 1903 - 1908
реставрований: 1950-і
архітектор: Василь Кричевський
стиль: український модернізм
надзвичайної краси архітектура, опісля реставрації50-х років відзеркалено від фронтону ліве крило будівлі. фасад будівлі насичений дукоративними деталями, віконниці, підвіконня, балкони, вздовж фасаду розмістились герби міст, територіальні округи, що раніше належали до Полтавського губернського земства. на жаль, на час повномасштабної війни музей зачинений, експонати сховані задля їх ж збереження. сподіваюсь повернутись і відвідати його в майбутньому

Співробітники музею великі молодці: зібрали і зберегли різні в усіх значеннях часточки історії Полтавщини. З любов'ю відносяться до кожного експоната і до кожного відвідувача - навіть екскурсовода не потрібно. У залах музею скрипить паркет, але це - скрип історії, і співробітниці із сумом чекають на реконструкцію, адже паркет збираються замінити на сучасний ламінат і музейний дух пропаде. Рідко де зустрінеш співробітників, які б так переживали за долю музею (ні, не за місце своєї роботи, а саме за долю і дух музею).

Полтавський краєзнавчий музей розташований на місці садиби козака Павла Руденка, де 1872 року був побудований новий Будинок Полтавського губернського земства. В ньому працювало статистичне бюро, що видало 15 томів «Збірника про господарську статистику Полтавської губернії» та низку окремих наукових робіт з краєзнавства. Наприкінці XIX століття у цьому бюро працював майбутній російський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури Іван Бунін. Вивченням Полтавської губернії займався запрошений земством вчений-ґрунтознавець Василь Докучаєв. Під час експедицій 1888–1894 років ним була зібрана колекція ґрунтів і рослин, яка лягла в основу музейної колекції .
1901 року старий будинок земської управи був розібраний. 1902 року на його місці розпочалося будівництво нового, яке закінчилося у 1908 році. Початковий проект споруди у стилі французького ренесансу розробив полтавський архітектор Олександр Ширшов, але завдяки підтримці українського художника Сергія Васильківського конкурс виграв проект художника і архітектора Василя Кричевського у стилі українського модерну.

У проекті Кричевського використовувалися національні мотиви: шестикутні отвори вікон і дверей, башти, що фланкували центральну частину фасаду, багате кам'яне різьблення. Фасад і інтер'єри були оформлені керамікою і майолікою, виготовленими учнями земських майстерень Полтавської губернії, у тому числі Миргородської керамічної школи і гончарями з Опішні. Вздовж фасаду розміщувалися герби міст Полтавської губернії.

На початку 1900-х років, після видання альбому «З української старовини», С. Васильківський запросив Миколу Самокиша до участі в оформленні будинку Полтавського губернського земства. С. Васильківський, за допомогою Михайла Беркоса та Миколи Уварова написав три величезних панно на теми історії України, а Микола Самокиш виконав фрески у стилі українського народного орнаменту. Вдвох вони написали панно «Козак Голота». Розпис будинку був видатним явищем в історії українського образотворчого мистецтва. Він був знищений разом з будівлею під час німецької окупації 1941—1943 років.

Орнаментальні розписи, фризи і панно інтер'єрів були зроблені українськими художниками Миколою Самокишем і Сергієм Васильківським. Всього для оздоблення земського будинку в Опішні було виготовлено 24,458 полив'яних плиток для інтер'єрів, 15 майолікових (глазурованих) гербів повітів Полтавщини, які розмістили на фасаді, а також 12 майолікових панно. Майстри черепичного заводу в Малих Будищах виготовили 70 тисяч штук черепиці. Колишні вихованці Миргородської художньо-промислової школи в Опішні відлили 39 тисяч плиток білого, синього і зеленого кольорів для сіней, вестибюля і зали загальних засідань. Земський будинок у Полтаві освятили 14 жовтня 1908 року, на Покрову.

«Всередині будинку немає жодного місця на стіні, на стелі — де б не красувався чудовий український орнамент, намальований або вирізаний, — захоплювався кореспондент часопису «Рідний край» після відкриття споруди, — Все, що тілько є в тому будинкові, — починаючи від дробних річей, якоїсь малої мисочки, і до самих найбільших, — має на собі виразну ознаку українського мистецтва».

Не зважаючи на те, що під час другої світової війни будинок музею серйозно постраждав, в післявоєнний період архітектурний стиль, зовнішнє і внутрішнє оздоблення були відновлені в первісному вигляді і збереглися до наших днів.

Цікавий музей у Полтаві. Дуже цікава цікава сама споруда, і інтерєр і екстерєр. Музейні експонати також досить цікаві. Тут знайдуться експонати на будь-який смак та інтерес: геологічні, флори, фауни, птахи, історичні, художні, гончарства та навіть ляльки ручної роботи місцевих майстрів. Музей досить великий, потрібно виділяти не менше години, щоб усе гарно обійти, а то і більше. Квитки дуже дешеві, але якщо хочете фотографуватись, та знімати відео, потрібно доплачувати, окремо за фото та відео. Але при цьому деякі експонати фотографувати не можна :) деякі наглядачі сваряться.
Загалом гарний музей. Якщо не цікавить як музей, то вартує, хоча б зайти подивитися на гарний розписаний хол.