Пам'ятник Івану Котляревському

Дуже красивий пам'ятник, навіть вночі, дуже красиві барельєфи по нижній частині пам'ятника, сцени з творів.

Па́м'ятник Іва́ну Котляре́вському в Полта́ві — перший в історії пам'ятник українському письменнику, поету, драматургу і громадському діячеві, засновнику сучасної української літератури Івану Петровичу Котляревському (1769—1838) в обласному центрі України місті Полтаві, де він народився і прожив більшість життя, в тому числі і на схилі років

Пам'ятник доглянутий , місце людне , чисто. Квіти біля пам'тникає. Не забувають полтавці земляка , приємно.

Якщо ви в Полтаві, прийдіть сюди
Свого часу уся інтелігенція скидалась грошима, щоб його поставити

Гарний памʼятник із алеєю поруч. Не надто людне увечері місце

Чудове місце для відпочинку. Згадати твори видатного українського письменника біля пам'ятника в затишному сквері.

Котлярєвський це чудо украінськоі літератури. Твори читаються з дивовижною легкістю і позитивом. Рекомендую відвідатм не тільки памятник, а і садибу Котляревського. Сам памятник розташований в невеличкомку сквері в центрі Полтави. Чудове місце для відпочинку і роздумів. Якщо зголоднієте, поряд розташовані піцерії і фастфуди. Також зовсім поруч фонтан і памятник Марусі Чурай. Я особисто підтримую розвиток національноі свідомості, а Котляревський це важлива складова украінськоі спадщини!

Цей пам'ятник має на собі декілька горельєфів з сценами зі творів видатного українськогокраїнського письменника. Цікаву історію має горельєф "Наталка Полтавка", його було викрадено і через пару років прохожий знайшов заржавілий горельєф, на щастя він пізнав сцену з " Наталка Полтавка" і повідомив про знахідку у місцеву газету. Через певний час горельєф відновили та встановили назад. Також біля пам'ятника дуже затишно та комфортно, не зважаючи на те що він є в центрі міста, там можна відпочити від гаміру міста.

Па́м'ятник Іва́ну Котляре́вському в Полта́ві — перший в історії пам'ятник українському письменнику, поету, драматургуі громадському діячеві, засновнику сучасної української літератури Івану Петровичу Котляревському (1769—1838) в обласному центрі України місті Полтаві, де він народився і прожив більшість життя, в тому числі і на схилі років.
Монумент встановлено 30 серпня (12 вересня) 1903 року. Розташований пам'ятник на своєму первинному місці — на бульварі Котляревського (до 1908 року — Протопопівський бульвар).
Проект погруддя Котляревському належить Леоніду Позену, постаменту — архітектору О. Ширшову; виконав з дніпровського граніту архітектор П. Певний. У роботі над пам'ятником брали також участь художник В. Волков і архітектор О. Зінов'єв.
Пам'ятник являє собою бронзове погруддя, увінчане лавровим вінком, і встановлено на постаменті. Висота пам'ятника — 5,7 м.
Постамент оздоблено трьома горельєфами, що відтворюють три епізоди з творів Котляревського — по одному з «Енеїди», «Наталки Полтавки» і «Москаля-чарівника» (робота Леоніда Позена). На фасаді (вгорі) слова: «Де згода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люде, блаженна сторона» і слова Тараса Шевченка: «Слава сонцем засіяла: не вмре кобзар, бо навіки його привітала», нижче був напис: «Рідний край своєму першому поетові Івану Котляревському. 1798—1898»
На відкритті пам'ятника І. Котляревському.
Пам'ятник Івану Котляревському у Полтаві збудовано на громадські кошти, які збиралися в 1895—1898 роках. Всього було зібрано 11 768 карбованців 67 копійок.
Попри зібрані великі кошти встановлення монументу відтерміновувалося через протидію офіційної влади Російської імперії, що мала надати дозвіл на встановлення пам'ятника родоначальнику нової української літератури і літнорми, що започаткував українське культурне (з часом і політичне) відродження XIX століття, яке російський офіціоз волів не помічати, в гіршому випадку — відкидати і забороняти (Валуєвський та Емський укази). Зрештою цей дозвіл було отримано, однак зробити надпис українською на постаменті так і не дозволили, з приводу чого ідеолог українського націоналізму Микола Міхновський, незважаючи на можливі негативні наслідки, написав гнівного листа тодішньому міністру внутрішніх справ імперії[1].
Урочисте відкриття пам'ятника 30 серпня (12 вересня) 1903 року перетворилось на велику національну акцію, на якій були присутні численні діячі української інтелігенції та культури, в тому числі делегати з Галичини та Буковини: Христина Алчевська, Микола Аркас, Дмитро Багалій, Сергій Єфремов, Леонід Жебуньов, Надія Кибальчич, Михайло Комаров, Мусій Кононенко, Михайло Коцюбинський, Микола Лагодинський, Микола Лисенко, Панас Мирний, Микола Міхновський, Олександр Олесь, Олена Пчілка, Василь Сімович, Василь Стефаник, Кирило Студинський, Юліан Романчук, Теофіл Грушкевич, Євген Левицький, Мирон Кордуба, Лев Лопатинський, Михайло Губчак, Лесь Кульчицький, Василь Сімович, Леся Українка та інші.
Олена Пчілка на відкритті пам'ятника виступила українською мовою, порушуючи тим встановлену царською владою категоричну заборону.
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

На відкриття цього пам'ятника ва 1903 році з'їхалась вся українська еліта початку 20 століття, як з підросійської України так і з Австро-Угорщини.Незважаючи на заборону, на відкритті спілкувались українською мовою. Безумовна одна з ключових подій української історії початку 20 ст.

Пам'ятник відомому українському письменнику, поету, драматургу Івану Петровичу Котляревському, який народився і прожив більшу частину свого життя у Полтаві. Пам'ятник побудовано на кошти громади за проектом Леоніда Позена у 1903 році

Па́м'ятник Іва́ну Котляре́вському в Полта́ві — перший в історії пам'ятник українському письменнику, поету, драматургу і громадському діячеві, засновнику сучасної української літератури Івану Петровичу Котляревському (1769—1838) в обласному центрі України місті Полтаві, де він народився і прожив більшість життя, в тому числі і на схилі років.Монумент встановлено 30 серпня (12 вересня) 1903 року. Розташований пам'ятник на своєму первинному місці — на бульварі Котляревського (до 1908року — Протопопівський бульвар).

Проект погруддя Котляревському належить Леоніду Позену, постаменту — архітектору О. Ширшову; виконав з дніпровського граніту архітектор П. Певний. У роботі над пам'ятником брали також участь художник В. Волков і архітектор О. Зінов'єв.

Абсолютно не дружнє до людей середовище: відсутнє поліпшення покриття доріжок, мало лавок і ліхтарів, немає інформаційного стенду, ландшафт комплексно не вирішений.

Тихий затишний парк, який завжди знаходиться у тіні. Рух транспорту не великий і тому справляється враження віддаленості від центра міста.

Офіційно вважається, що після видання «Енеїди» Івана Котляревського, українська мова була прирівняна до літературної мови. Івана Котляревського по праву вважають основоположником нової української мови.