Херсонес Таврійський

Античне місто-заповідник, об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Херсонес Таврійський — античне й візантійське місто-держава на південному заході Криму, одна з найцінніших пам’яток світової історії на території України. Нині це національний заповідник у межах Севастополя, від 2013 року — об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Історія

Місто заснували 422–421 роках до н. е. грецькі вихідці з Гераклеї Понтійської як колонію на північному узбережжі Чорного моря. За античної доби Херсонес став важливим торговельним, ремісничим і політичним центром південно-західного Криму. Слово «Херсонес» із грецької означає «півострів»; давні слов’яни називали місто Корсунь, а в середньовіччі — Херсон. За літописними джерелами, саме тут прийняв хрещення київський князь Володимир Великий. Місто оточували могутні оборонні мури; його розпланували за поширеною тоді в грецькому й римському світі схемою. До наших днів збереглися елліністичний театр, римська цитадель, середньовічні християнські храми, житлові квартали, вулиці й гончарні майстерні. Музей-заповідник на руїнах створили 1892 року; першим директором був археолог Карл Косцюшко-Валюжинич.

Спадщина ЮНЕСКО

23 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Камбоджі Херсонес Таврійський та його хора (сільськогосподарська округа) були одноголосно включені до списку світової спадщини. Головним аргументом стало унікальне межування хори на Гераклейському півострові, майже ідеально відповідне давньогрецькому Гіпподамову плану, і чудова збереженість античного поліса. Херсонес — видатне свідчення обміну між грецькою, римською й візантійською цивілізаціями та населенням Північного Причорномор’я. Серед скарбів заповідника — базиліка 1935 року, мармурова плита з присягою громадян Херсонеса (III століття до н. е.) та Володимирський собор. Від початку окупації Криму пам’ятці завдають шкоди; Україна неодноразово зверталася до ЮНЕСКО щодо її захисту.

Джерела: Вікіпедія, ВУЕ, ЕІУ, ukrainaincognita.com, md-ukraine.com.