Неаполь Скіфський (городище)

Столиця пізньоскіфської держави, археологічний заповідник Неаполь Скіфський — столиця пізньоскіфської держави в Криму, унікальна пам’ятка археології національного значення в межах Сімферополя. Руїни древньої фортеці на високому плато над річкою Салгир зберігають пам’ять про античну добу півострова, коли тут була резиденція скіфських царів.

Історія

Місто ототожнюють із городищем Керменчик на плато Петровських скель, на лівому березі Салгиру. Назва «Неаполіс» із грецької означає «нове місто»; скіфська назва невідома. Заснували його близько 199–197 років до н. е.; розквіт припав на добу царів Скілура й Палака у II столітті до н. е. Населення було мішаним: переважали скіфи, але жили тут греки, сармати й таври. Місто згадують праці Страбона та херсонеський декрет на честь Діофанта. На межі II–III століть н. е. Неаполь занепав під ударами греків, а остаточно зник унаслідок навали готів у III столітті та гунів у IV столітті. Його залишки випадково виявили лише 1827 року, коли серед каміння знайшли мармурові плити з зображенням вершника й грецькими написами. Систематичні розкопки провадяться від 1945 року.

Городище

Площа городища становить майже 20 гектарів. Місто було обнесене потужними мурами завтовшки до 12 метрів із баштами; захистом слугували й скелясті схили. Археологи виявили оборонні мури, рештки кам’яних будинків, ритуальний басейн, зернові ями, некрополь із кам’яними та земляними склепами й мавзолей із похованнями скіфських царів, зокрема царя Скілура. У правильному плануванні центральної частини міста, що прилягала до головної брами й вулиці, відчувається грецький вплив. Знахідки з Неаполя Скіфського зберігаються в Кримському краєзнавчому музеї. Нині це історико-археологічний заповідник — головна античнa пам’ятка Сімферополя.

Джерела: Вікіпедія, ЕСУ, ua.krymr.com, spadok.org.ua, ciss.org.ua.