Свято-Преображенський кафедральний собор СЦУ

Захоплива архітектура! Золоті куполи цього храму просто сяють на тлі неба, додаючи місту особливого шарму та величі. Справжня перлина!

Спасо-Преображенський кафедральний собор – головний православний храм у Вінниці, з грудня 2018 року кафедральний собор Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України; до того (від 1990-го року) - Вінницької єпархії Української Православної Церкви Московського патріархату. Споруджений у XVIII столітті з ініціативи брацлавського земського судді Міхала Грохольського за проектом італійського архітектора Паоло Фонтана, як домініканський костел. З 1832-го року – православний собор м. Вінниці. У 1855-му році в нижній частині собору, де була крипта (сімейний склеп) родини Грохольських, був влаштований теплий храм на честь святих безсрібників Косьми та Даміана.

Дуже гарний собор з величною архітектурою. Усередині спокійно та затишно, приємно побути наодинці з думками

Надзвичайно красивий старовинний храм з багатою історією. Дзвіниця має 15 дзвонів, найважчий з яких -більше 400 кг, найлегший - 6 кг. Пишаємося тим, що з 2024 року тут працює "Електронний дзвонар" нашого виробництва. Враховуючи кількість дзвонів, оснастили систему надпотужним блоком живлення. Створили перекладення церковних мелодій з урахуванням звуковисотності дзвонів для найбільш багатого і милозвучного дзвоніння. Також на прохання священнослужителів у пам'ять записали деякі світські мелодії, які можливо відтворити з таким набором висот тонів.

Була на екскурсії, впринципі нормально, відвідали багато приміщень, слухала розповіді. Але було б краще придумати більш новий і цікавий матеріал розповіді. Цілком , гарна атмосфера, гарно, чисто. Але потребують ремонту приміщення.

Головний храм міста Вінниці! Наприкінці 90-х років повністю відреставрований. Купола храму до реставрації мали дещо інший вигляд. В середині краму досить просторно, великий алтар. Стіни усі розписані, також знаходиться багато ікон.

Жахливо зіпсована сакральна споруда безсмаковою реконструкціїєю, яку провели служителі московського патріархату.
Сумно, що даний костел перебуває в користуванні цих варварів, які знищують пам'ятки архітектури.
Історія про викинутий орган на вулицю це справжня трагедія.
Бридко.

Місце сили духовної.
Пощастило потрапити на екскурсію по собору. І нас провели по таких куточках, куди зазвичай не пускають. Піднімалися на дзвіницю, дзвонили в дзвони, побували на хорах, на другому поверсі собору, зайшли у внутрішній дворик. Відвідали нижній храм, в якому в свій час був хрещений мій син. Дуже цікаво, насичено, завжди після відвідання собору якесь піднесення відчуваю.

Дуже атмосферне місце, поряд є аллея

Заснуванням своїм собор зобов’язаний трагедії, яка спіткала його попередника, повністю знищеного пожежею, – Домініканський монастир у селі Селище (колишній Черленков). Новий монастир у 1639 році було вирішено заснувати на землях Вінниці як частину дерев’яних оборонних споруд фортеці. Головним ініціатором спорудження став Стефан Черленковський, а землі було виділено Яном Ордживольським.
А вже через десятиліття господарі монастиря (ченці – домініканці) залишають свою обитель, рятуючись від військ Максима Кривоноса ( – 1648) під час україно-польської війни 1648 – 1654 років.
Наступним зворотнім моментом у долі монастиря стає 1758 рік, коли граф Михайло Грохольський (1705 – 1765) приймає рішення про реконструкцію костьолу зі зведенням у його стінах родової усипальниці Грохольських.
Однак за підсумками російсько-польських воєн в 1772 році територія Вінниці відійшла до Російської імперії (1721 – 1917) православного віросповідання, тому костел поступово приходить у занепад – на початку XIX століття кількість ченців у ньому складало лише п’ять чоловік.
З цими подіями і пов’язано скасування католицького костелу в 1832 році, і переобладнання його на оплот православ’я (зі старої будівлі в його стіни перебазувалася церква св. Косьми і Даміана), освячений роком пізніше.
А у 1847 році в стінах, тоді вже, собору зустрічали імператора Всеросійського Миколу I (1796 – 1855), який підписав проект його реконструкції, але судилося втілитися в життя йому лише через тринадцять років через брак фінансування. Освячення собору після реконструкції відбулося у 1866 році.
Особливе місце, яке займав вінницький Свято-Преображенський собор у православному світі підкреслює той факт, що саме йому була дарована в 1865 році Дарохранительниця (посудина для зберігання святих дарів) майбутнім імператором Олександром III (1845 – 1894) як данину скорботи про померлого брата Миколу (1843 – 1865).
Останнім представником царської династії Романових, що відвідав стіни собору, був Микола II (1868 – 1918), який в 1916 році завдав офіційний візит до Вінниці.

Прекрасна пам'ятка архітектури. Місце, куди можна прийти зі своїми думками і побути наодинці.

Дуже радує, що таку пам'ятку архітектури підтримують у гарному стані, а віднедавна проводять екскурсії.

Надзвичайна краса, що захоплює 😍
А хор, то взагалі заворожує 😍
Спасо-Преображенський кафедральний собор – головний православний храм у Вінниці, з грудня 2018 року кафедральний собор Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України; до того (від 1990-го року) - Вінницької єпархії Української Православної Церкви Московського патріархату. Споруджений у XVIII столітті з ініціативи брацлавського земського судді Міхала Грохольського за проектом італійського архітектора Паоло Фонтана, як домініканський костел. З 1832-го року – православний собор м. Вінниці. У 1855-му році в нижній частині собору, де була крипта (сімейний склеп) родини Грохольських, був влаштований теплий храм на честь святих безсрібників Косьми та Даміана.

Будівля собору розташована в історичному центрі міста, серед комплексу ранньомодерних фортифікаційних споруд «Мури», які складалися з монастирів єзуїтів, домініканців і капуцинів. У соборі збереглися фрагменти стінного розпису XVIII століття. Комплекс, що включає в себе храм, келії, башту та мур, є пам'яткою архітектури і містобудування національного значення.

Це неймовірно круте місце. Енергетика і люди, які відвідують, персонал, святі отці завжди вислухають, при потребі допоможуть і дадуть слушну пораду. А те що службу проводять українською мовою просто супер, тепер хоч зрозуміло про що мова. Всім рекомендую це найкращий собор Вінницької області, та мабуть і України.

Люблю це місце з дитинства.
Я православна християнка, тому розглядаю його з цієї точки зору. Для мене це місце чудове, з прекрасними людьми - добрими, чуйними, завжди підтримуючими священиками.
А те що зараз церква стала українською і уся служба ведеться українською, то окрема велика радість і задоволення щоразу.

Якщо ж ви не вірянин, то можна просто прийти і помилуватися. Собор гарний і доглянутий. Його підтримують в чудовому стані.