Вільський цвинтар

Цікаве місце (хоч і дивно так казати про кладовище). Зараз воно є історичною пам'яткою, і так сприймається. Більшість поховань 19го- початку 20го ст. Є цікаві гробниці, з архітектурної точки зору. Нажаль, занехаяне, погано доглядається. Трава подекуди скошена, але не прибрана, завалені могили, неможливо прочитати таблички, подекуди взагалі хащі. Багато старих дерев, але видно, що вони позначені, як аварійні. На мою думку, треба прибирати траву між могилами та зчищати мох з табличок. Ясно, що місце це не прибуткове, але історичне, буде жаль його втратити. На території є церква, теж історична будівля. Можливо, керівництво церкви має опікуватись станом кладовища?

Тут знаходяться 145 братських і 1243 одиночних могили, в яких поховано понад двох тисяч радянських воїнів. На цьому кладовищі також поховані Герої Радянського Союзу Г.П.Петухов, Ф.Й.Печенюк та командуючий артилерією 3-ї танкової армії генерал-майор М.О.Оганесян . Станом на 2019 рік, прибрано, охайно та пофарбовано = доглянуто. Колись піонери (при наймі з ЗОШ № 7) на 9 Травня прибирали і квіти приносили, зараз цю традицію майже не підтримують.

Дуже злить те , що школярів постійно примушують йти на прибирання подібних об‘єктів. Цим мають займатися спеціальні служби, або великі шанувальники періоду війни які постійно вилазять з короладськими лєнточками тільки на 9те травня. Взагалом прикро , що центральна вулиця міста, візитівка міста, зайнята кладовищем. Але нажаль вже нічого не зробиш.
Пам‘ять загиблим воїнам...

Одне з найстаріших

Російський православний цвинтар на нинішній вулиці Перемоги порівняно добре зберігся, але потребує реставрації. Цей цвинтар ще називають Вільським – від назви вулиці (колишня назва вулиці Перемоги – Вільсько-Шосейна, потім Велика Вільська). Біля входу на цвинтар стоїть Яковлівська церква, побудована 1837 року в канонічному стилі, пам'ятка архітектури. Існуванням цього храму на Вільському цвинтарі городяни завдячують княгині Ользі Феодорівні Потьомкіній, яка вирішила увічнити пам'ять свого покійного чоловіка – генерал-лейтенанта князя Якова Олексійовича Потьомкіна, звівши на його могилі кам'яний храм. 24 жовтня 1837 року церкву було «по чинопослідуванню освячено». Це був перший православний кам'яний храм міста. Усі інші православні святині Житомира на той час були дерев'яними. На цьому цвинтарі поховано багато визначних людей нашого міста.

Старовинний цвинтар. Потребує розчищення від аварійних дерев, які при падінні руйнують унікальні композиції надгробків і каплиць.

Дуже цікаве місце. На жаль, запущено. Якщо бути схожим, подивитися, почитати надгробні написи, то можна зустріти різних діячів того часу. Цікаві архітектурні стилі, але час, який їх не щадить. На території цвинтаря є церква.

Старовинний цвинтар, багато цікавих архітектурних споруд, але як усі воно воно потихеньку все розвалюється. А директор навчає дітей за кордоном і все будує приватні будинки, нафіга йому їх стільки

Є гарні старі склепи. Пройтися в тиші, почитати написи, які датуються 1800 роками. Як мінімум це відпочинок від суєти

Старовинний цвинтар. Гарно. Є озеро

Доглянуто та чисто. Великі дерева. Старий цвинтар.

Все гаразд. Люди лежать. Ніхто поки не воскрес🤣

Смішно читати коментарі про цвинтар.
Ехх цей гугл рейтинг ))

5 зірок цвинтарі. Місце краще за деякі наші сквери.

Для когось це сенс життя