Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка

Кожна вистава в одному із найстаріших театрів України - ім.Шевченка - це справжнє мистецтво! Сьогодні отримала нову насолоду від талановитої гри акторів у мюзіклі "Вечори на хуторі..." по мотивам однойменного твору М.Гоголя. Голоси, костюми, акторська майстерність, сценічні образи, оформлення, декорації створили надзвичайно приємне враження, настрій, атмосферу, яких так не вистачає в наші важкі часи! Величезна подяка авторам та усім, хто долучився до підготовки та створення цього неймовірного мюзіклу! Творчих успіхів вашому чудовому колективу! ❣️❣️❣️

Один із старіших театрів України, заснований у 1918 році.Наш улюблений театр у Дніпрі.Цього разу дивились прем'єру спектаклю "Тарас Бульба "- дуже сподобалося.

Вистава" Вечори на хуторі біля Диканьки" дуже сподобалася. Актори вдало підібрані. А співають як гарно! Дуже радує,що для інклюзивних глядачів є підіймач для колясок. Театр старенький, але це місце де можна поринути в якусь історію. Вперше взяла місце на балконі. Не зовсім зручно, зате меньше людей поряд.

Акустика в театрі жахлива. Мали квітки на балконі. Звідти взагалі нічого не чутно було. Хотілось встати і піти з середини вистави.

Місця на балконі це взагалі окремий треш. Сцени не видно взагалі. Сидиш весь час намагаючись викрутити голову, звіситися з того балкону, і все марно. Я розумію що його давним давно хтось так спроектував. Але продавати туди квитки - це неповага до глядача. Дивитися звідти виставу неможливо!!!!
Хочеться посадити директорку того театру, хай спробує звідти шось подивитися .

Це один із найстаріших театрів міста з потужною історією. Якщо коротко: сюди варто йти за класичною українською атмосферою, історичними драмами та музичними виставами.
Хороший настрій забезпечно, а гра акторів на висоті. І це все при демократичних а часто й низьких цінах. Мала сцена - це ще крутіший експіріенс, де ти ніби береш участь у виставі.
Рекомендую!

В фойє театру розвішані портрети акторів в вишиванках та віночках - це ніби показати «ми такі українські українці, що просто заукраїнились.
Пані, які впускають в залу у пластикових віночках.
Буфет оформлений найпримітивнішими орнаментами. Якщо порівнювати це з музикою, то як пісня «гарна українка я , я танцюю гопака».
Окремий мінус - дозволяти людям заходити в залу із ввімкнутими ліхтариками на телефонах НАВІТЬ ЧЕРЕЗ 30 хв після початку вистави! Це неповага як до акторів, так і до інших глядачів. Насолодитись виставою «Калігула» було важко саме через це.

Репертуар театру не бачила тому до нбого жодних коментарів залишити не можу.

Були вчора на виставі Калігула, від театру Франка. Ну що сказати, може і вистава гарна і театр, якщо б перші 50 хвилин безперервно не запускали людей, які запізнилися. І це не 2-3 людини, а табун із ліхтарями які світять щоб знайти ряд і місце і жінки, які проводять, дуже голосно їм шепочуть, куди саме їм сісти треба(
Коли вже буде правила від театру, не пускати людей, які запізнюються! Це неповага до акторів, до тих хто прийшов вчасно і хоче насолодитися виставою! Є театри, де це правило працює, тут ні(
Зануритися в атмосферу не вдалося, бо саме цей театр не привчає людей до поваги і бережного відношення до мистецтва і відчуттів, за якими ми туди йшли

Хочу поділитися зіпсованим враженням від вистави Вечори на хуторі .. Бажаю режисеру та тому, хто запроваджує цінову політику подивитись виставу на 20 ряду за 500 грн. Частину вистави не видно взагалі, так як актори працюють під сценою, а частину видно тільки верхівки голів акторів, так як попереду тільки голови відвідувачів. Жадібність це погано, шановні ті, хто встановлює ціни. Вартість квитків у 20 ряду не повинна перевищувати 100-150 грн. за такі умови перегляду. Шкода, спектакль наче як цікавий, не роздивились тільки.....

Були на 2х виставах: «Друге Дихання» та «Сватання на Гончарівці». Дуже сподобалося. Гра акторів - неймовірна. Такі гарні голоси. По тілу бігли мурахи, коли співали українські пісні. Неймовірно.
Вже входячи в будівлю починається святковий настрій і передчуття дива, бо працівники театру прикладають масу зусиль для цього.

На жаль, на другій виставі наші місця випали між компанією з 8ми осіб (на фото наші місця посередині) (також зауважу, що я сиділа поруч з військовим, що був у формі). Через нас передавали стакан зі спиртним, нарізану закуску, і після зауваження, передавання закінчилося. В другому акті ми попросили пересісти, бо в мої плани не входило дихати перегаром в театрі й те, що від неймовірної вистави мене відволікатимуть особи, що мають сидіти в якомусь генделику. Тому можете бачити, в другому акті розливання і частування відбувалося нон-стоп. Сором і ганьба.
Якщо немає мізків в головах, можливо хоч страх перед людським осудом зупинить це.

Особлива подяка працівниками театру, що змогли знайти нам інші місця, і ми змогли насолодитися 2м актом пʼєси.

04.01.21 були на чудовій виставі "Вечори на хуторі біля Диканьки" Неперевершена гра акторів, яскраві декорації. Хочу сказати Вам Велике Дякую, що подарували безліч позитивних емоцій, що Ви усі як єдиний механізм, такі гармонійні, майстерні, навіть деякі відомі актори так не грають, як Ви! Вистава настільки дивовижна, весела, що навіть не порівнюєш з книгою, фільмами. Бажаю Вам усім процвітання, міцного здоров'я! А я залюбки прийду після карантину подивитися інші вистави! Також хочу сказати дякую за затишну атмосферу Всього театру, Ваш гарний зимовий сад!

Спробував знайти трохи більше інформації про історію театру. Відомо, що про будівництво театру на цьому місці заговорили члени англійського клубу, які розташовувалися тут з 1891 року (будівля за проєктом Олекс́андра Ів́ановича фон Го́гена). Архітекторами Булацель Федором Федоровичем та Петровецким Олександром Никаноровичем у 1913 році почалося будівництво концертної зали на 1500 глядачів, два фоє, буфет і кімнати відпочинку. 13 грудня того ж року відбулося його відкриття. Використовувався американський метод, згідно з яким процеси будівництва проводилися практично одночасно (стіни, комунікації, двері, вікна). Під час Першої світової війни театр став військовим шпиталем. Постановки на сцені відновилися у 1918 році. Після Громадянської війни у театрі розмістився Центральний партклуб, а 1920-х тут був "Театр та Сад залізничників". Лише у 1927 році в цю будівлю переїхав з Києва «Перший театр Української Радянської Республіки імені Шевченка». Під час Другої світової війни тут існувало німецьке вар’єте. У 1979–1982 роках відбулася реконструкція театру за проєктом архітекторів Євгена Борисовича Яшунського і Леоніда Халявського. Три барельєфи на теми театральних вистав, що прикрашають фасад будівлі, виконані скульптором Юрієм Павловичем Павловим. А в 1993 році на приміщенні театру встановлюють погруддя  Григорія Сковороди, Івана Франка, Лесі Українки, Володимира Винниченка, створені скульптором Чеканьовим Костянтином Івановичем. З 2018 року театр має назву "Дніпр́овський націона́льний академі́чний украї́нський музи́чно-драмати́чний теа́тр і́мені Т. Г. Шевче́нка". Пам'ятаємо, шануємо історію нашого міста!

Сьогодні були з кумою на виставі "Кайдашева сім'я". Отримали неймовірно круті емоції, актори дууууже талановиті, вони проживали роль наповну!!! Дякуємо Вам за чудовий вечір і можливість доторкнутися до прекрасного мистецтва!!!

Дитячі вистави кожен рік вражають. Ми були в усіх театрах нашого міста на всіх виставах. Але театр Шевченка найкращій! Тільки у Шевченка діти з захватом сидять і дивляться всю виставу! І не тільки діти. Я сама в захваті. Музично, емоційно, динамічно, спецефекти! Просто вау! Діти ще потім довго згадують це. А головне що все адаптовано під дітей і все їм зрозуміло. Ходимо кожен рік на декілька вистав. Мрію ще потрапити на звичайні вистави, не дитячі

Найкращий театр у нашому місті.З задоволенням відвідую вистави.Дуже сподобалась вистава,на якій була минулого тижня, -"Піросмані або мільйон червоних троянд".

Добрий день. Відвідали вас ввечері 23.01.26 на виставі "Обережно: жінки!". Абсолютно позитивні враження, не зважаючи на заміну спектаклю, бо "ваша тьотя" захворіла :) Театр красивий, чистий, доглянутий, святково вбраний. Вразив фонтанчик і живий сад. Театральні працівники усміхнені і привітні, всіх обняв.
Як стало зрозуміло, спектакль грається кількома складами. Так от, нам дуже пощастило, бо всі екстравагантні образи були втілені неймовірно чудовими, талановитими акторами! Після вистави ми з друзями обговорювали, хто сподобався більше, так от обрати було складно. Моєму синові 16 р. - ексцентричний Серж, втілений Олександром Михайловим :) Але абсолютно всім - неповторний тілоохоронець з бандурою! Сюжет спектаклю, інтригуючий, грайливий, іноді фантастичний, але завжди яскравий і комедійно-смішний залишив нас щасливими! Неперевершена Ольго Радочинська, я в Вас закоханий! Чарівні Карино Повод і Ангеліно Кизь, ви - неймовірні!
Чи став я особисто "остерігатися жінок"? Звісно ж, ні, але зрозумів про стосунки дещо більше.
Пірнувши у цю натхненну атмосферу вперше з 2022 р., відчули, як сильно за цим скучили.
ДЯКУЄМО щиро і радісно.