Костел святого Антонія Падуанського

А як файно вписано в простір!

Мав радість відвідати Святу Літургію о12 годині. Дитячий хор приємно вразив. Дітки дуже гарно співали. Особливе враження склалося від самого храму. Величний, компактний, дуже приємна атмосфера ,

Я дуже часто ходжу до в цей костел. Атмосфера прекрасна, дає відчуття спокою і умиротворення.

Неймовірне місце з неймовірними людьми. Велика вдячність за все, що роблять Отці та монахині. Вони навернули і спасли не одну душу. Хочеться також відмітити сестру Едиту, яка співає наче ангел, і від одних лише її пісень душа радіє.

Костел святого Антонія Падуанського — римо-католицький храм у Львові на вулиці Личаківській, 49а. Пам’ятка барокової архітектури. Якщо пощастить потрапити всередину (а чому має не пощастити?), можна побачити п’ять пізньобарокових вівтарів (1740-ві). Дерев’яний амвон і пізньобарокові сповідальні – теж з XVIII ст. Ордан – молодший, з середини ХІХ ст. З трьох дзвонів храму вцілів лише один.

Костел св. Антонія відома пам'ятка з древньою історією, що йде корінням в період пізнього середньовіччя.
Костел св. Антонія розташований на схід від центру міста, на схилі пагорба в районі верхньої частини колишнього Личаківського передмістя, між вулицями Заньковецької та Солодовою, на кутовій ділянці, оточеній муром.
Святого Антонія з Падуї вважають чудотворцем.
В інтер’єрі храму знаходяться вівтарі доби бароко.
На парапеті сходів встановлена скульптура Богородиці (середина XVIII ст., скульптор С. Фесінгер), перед дзвіницею – фігура св. Антонія (середина XVIII ст., авторства Ф. Фесінгера). В інтер’єрі зберігся розпис склепінь, датований ХІХ ст. Вівтарі мають пластичне оформлення, що відноситься до XVIII-XIX ст.

Тут класно себе почуваєш, місце спокою)

Будівництво костелу розпочалося в 1669 і тривало 60 років. В інтер'єрах можна побачити 5 пізньобарокових вівтарів (1740ві). Центральна ікона зображує св. Антонія Падуанського і св. Антонія Пустельника. Є в храмі скульптура святого Антонія Падуанського, нога якого майже повністю зтерта від поцілунків і дотиків віруючих.

Римо-католицький костел.
Зараз проходить реставрація підпірної стінки, також проводяться роботи в середині костелу.
При костелі є курси польської мови для дітей.

Коли жила і вчилась у Львові, то дуже любила тут молитись.
Дуже неймовірна атмосфера і прекрасне місцерозташування.
Щиро бажаю Вашій парафії розвитку🙏🏻

Те, що відбувається з людиною під час перебування чи молитви у храмі не описати !!! Це можна тільки відчути і спробувати зрозуміти !!!

Господні шляхи ведуть нас туди де ми маєм бути, хоча ми і не знаєм про це.Скільки раз бувала біля цього костелу і завжди мала думку,що він дуже гарний і хотілось би там колись помолитись.І цього разу вийшовши на вулицю Львова з зовсім другими планами на подорож ,по волі божого проведіння потрапила у це місце ,знайома запросила піти з нею на відправу у цей костел.І дуже радію,що пішла з нею,бо якраз потребувала комусь звіритись у своїх проблемах,щоб хтось вислухав мої благання без докорів і зайвих питань.Костел вразив своєю вишуканою строгою архитектурою і статуєю святого Антонія.Видно що це улюблене місце львівян,бо ухожене і доглянуте.Через велику кількість людей не мала змоги добре роздивитися це цікаве історичне місце,а тому обов,язково відвідаю його.Одне знаю напевне,що молитви у цьому костелі помогли не одній людині,так як знаходиться він біля медінституту,де кожен день хтось бореться з хворобою і потребує божої опіки.Служба відправлялалась на українській мові,а тому все було зрозуміло,хоча і так можу спілкуватися і розмовляти на польській мові.Відчула душевний спокій ,якій так потребувала у цій хвилі і по якомусь часі отримала добру звістку ,яка мене потішила.Щіра молитва у цьому місці зробила свою справу,за що дуже вдячна.

Я живу біля цього костелу і у мене складається враження, що я живу прямо в ньому. Це можна збожеволіти від щоденного завивання монотонних пісень через гучномовець, встановлений на зовнішьому фасаді. Кожна служба: зранку, в день, вечірня служба, вихідні, свята(взагалі цілий день). Ні працювати, ні відпочити, ні вікна відкрити.
Раніше я дуже любила цей костел, дуже зараз - зненавиділа😠.
Він дуже красивий всередині, але жити поруч з ним неможливо.

Чудовий храм і орден францисканців, які там служать.
Але не має можливості ходити щодня на месу українською. Значно більше мес польською, ніж українською.
Таке враження що більше актуально для поляків, ніж для українців.

Неймовірне місце, в якому служать неймовірні люди. Єдиний храм у Львові- в якому душа знаходить: спокій і радість, затишок і тепло. Для мене дуже особливий костел. Дякую