Лікарня Святого Пантелеймона | 1 ТМО

Щиро дякую команді Відділення ортопедії, травматології та спортивної медицини Першого медичного об’єднання Львова.

У 2022 році після повного розриву передньої хрестоподібної зв’язки я потрапила на консультацію до ортопеда-травматолога Івана Свердана. Він дуже спокійно і зрозуміло пояснив діагноз, відповів на всі мої запитання і допоміг позбутися страху перед операцією. Операцію проводив завідувач відділення Василь Рокита разом з Іваном Сверданом. Минуло майже 5 років, я займаюся спортом і про коліно практично не згадую.

Через деякий час до Івана Свердана звернувся і мій брат. Після двох безрезультатних консультацій у приватних клініках саме він встановив правильний діагноз, пояснив причину проблеми і рекомендував операцію. Брата також прооперували у цьому відділенні, відновлення пройшло добре, і вже майже два роки його коліно не турбує.

Дякую Івану Свердану, Василю Рокиті та всій команді відділення за професіоналізм, людське ставлення і чудовий результат. Це той випадок, коли можу рекомендувати лікарів з власного досвіду і досвіду своєї родини.

Щиро вдячна команді центру нейрохірургії Лікарні Святого Пантелеймона за спасіння мого 77 річного батька. Проведена вами операція на хребті - повернула його до життя .
Дякую Остапу Івановичу Федорку, за те що взялися за порятунок та провели складну операцію разом з Андрієм Васильовичем Батюком.
Андрію Васильовичу - дякую що супроводжували також в післяопераційний період, впродовж перебування у відділенні і після, за опіку та допомогу. Також дякую лікарю анастезіологу за професіоналізм (забула імʼя, вибачте), адже в такому віці як мій батько - все не просто.

Ви всі - справжні віртуози своєї справи!
Ви - найкращі!!!!
Безмежно вдячна вам, та всій команді відділення!
Божого Вам благословення і мирного неба!!!

Хочу висловити найтепліші слова вдячності неймовірному хірургу та професіоналу з великої літери — Брошко Сергію Ярославовичу! Ми звернулися до нього у вкрай складній ситуації з великою рецидивною кістою селезінки у мого 20-річного сина. Сергій Ярославович провів блискучу лапароскопічну операцію, виконавши тонку, ювелірну роботу — він повністю видалив утворення та зміг зберегти життєво важливий орган! Це лікар, який діє впевнено, професійно та на випередження. Дякую за Ваші золоті руки, врятоване здоров'я мого сина та повернутий спокій у нашу родину. Ви — хірург від Бога! Рекомендую Сергія Ярославовича як топ-спеціаліста, якому можна безстрашно довірити своє життя.

Щиро дякую хірургу Сергію Брошко. Тиждень тому попала в лікарню по швидкій, так мені пощастило, що саме він був на чергуванні. Все зрозуміло, досконало пояснив - як, що, чому саме так. Ліки не купляла і ніхто навіть нічого не намікав, медсестра все сама приносила. В операційній підтримував,
прооперував, ходив на день по декілька разів перевірити як я себе почуваю, які болі, чи нудить, чи я їла. А що найцікавіше поруч лежала теж його пацієнтка, яку він прооперував раніше і так само відносився й до неї, Лікар з великої букви від Бога, з добрим і щирим серцем!!!! Дуже дякую Сергію Брошко за професійне, швидке і якісне лікування, побільше таких людей у країні, ворога точно переможемо!!!!

Запам’ятайте, ніколи не звертайтесь в цю «лікарню» .
Реформи нічого не змінили, суть гнилої топольної залишилася.
Через халатність лікарів і мед.персоналу помер мій тато, якому було 49 років. Все ще почалося з приймального відділення, куди поступив він у критичному стані із токсичним отруєнням, але лікарі сприймали його як алкаша і відправили чекати у «зелену зону», слава богу моя мама не із боягузів, і почала скандал і сама його завезла до червоної зони, де вже зрозуміли ті недо-лікарі, що стан і справді критичний. Його відправили в 2 центр терапії, і вже там стало зрозуміло що у нього хвороба «токсичної нирки», через це він і був у напів-свідомості і не чітко розмовляв, бо все дійшло до мозку. «Лікували» його понад 3 тижні, стан погіршувався щодня, і він впав в кому, але до реанімації ніхто його і не збирався переводити. Найбільше здивувала чергова лікарня, на жаль не памятаю її ПІБ, але вона навіть не переглянула історію хвороби і плюючи на нас кричала, що в нього цироз і він помре вночі, хоча у нього взагалі не було проблем із печінкою. Медсестри 2 на ціле крило, і в мене до них немає претензій чисто з людського розуміння, але ми були поруч із ним 24/7 і більшість маніпуляцій проводили самостійно (підключити капельницю, ввести припарат у катетер і тд) хоча ні в кого з нас немає мед.освіти, так заставили обставини. Вимір показників теж проводили ми, і так в одне з моїх чергувань з татом, він жалівся що йому холодно, я почала міряти усе і відслухала нерівний ритм серця і падаючу сетурацію, я одразу побігла до медсестри вона спала, побігла на пост,чергова лікарка сказала та нічого йому нема, це ти не так слухаєш, прийду потім, але слава богу що сидів інтерн, який побіг зі мною, зробив кардіограму і швидко ввів потрібний препарат. На ранок він прийшов і сказав, що я молодець бо це був передінфарктний стан. Ми його виходили за рахунок консультацій з іншими лікарями і постійно робили до обстеження, стан нормалізувався і ми планували його перевезти на лікування в Київ, але в пʼятницю зранку (зробивши діаліз в середу) наступний мав бути в суботу його виписали і сказали що більше ним займатися не будуть, ми просили залишити хочаб до понеділка щоб транспортувати в іншу лікарню, нам сказали тверде ні, і він залишився без діалізу у суботу. Нирка не справилась і в ніч на неділю він помер в цьому ж відділенні по швидкій, його знову ж таки не хотіли приймати. В неділю центр діалізу у них не працює, і зробити його людині яка критично цього потребує вони не хотіли. І так не дочекавшись 1 дня, він помер, хоча до останнього боровся за життя. Про те, що в цій лікарні також через халатність померла моя бабуся у молодому віці я взагалі мовчу вже. Не лікарня, а трупарня.

Чоловік проходив лікування у лікарні Пантелеймона . Щиро дякуємо кваліфікованим лікарям за чітке реагування , що призвело до швидкого одужання чоловіка . Особлива подяка Сеніву Роману за увагу , чуйність , готовність завжди прийти на допомогу .

Приїхали з дружиною з болями в животі , 2 години прочекали в приймальні залі , допомоги нам ненадали , чекали невідомо кого , чи чого , прийняли рішення їхати в мед інститут . Чернігівська 7.
В дружини виявився апендицит добре що в мед інституті це швидко виявили , взяли аналіз і прооперували . А перше медичне обеднання це дно !!! Трупарня . Нізащо сюди не звертайтесь бо допомоги кваліфікованої тут Вам ненададуть

Щира вдячність команді терапевтичного відділення Першого медичного об’єднання Львова. Мій батько (77 років) потрапив у відділення терапії в надзвичайно важкому стані. Після перелому хребця почався перез кишківника та інші супутні проблеми. Стан його був критичним.
Завдяки професіоналізму та злагодженим діям команда терапевтичного відділення поборола критичний стан батька та успішно підготували його до переведення в нейрохірургію для оперативного втручання.
Дякую за професіоналізм та людяність всім-всім хто допомагав та боровся за мого батька.
Зокрема безмежно вдячна Мирославу Орестовичу Байцару (завідувачу відділення терапії) за все що було зроблено, Катерині Іванівні Семашко - лікуючому лікарю, неймовірно професійній та оптимістичній лікарці - вдячність та низький уклін (вже вдруге витягує мого батька із критичного стану).
Вікар Світлані Степанівні
старшій медсестрі за допомогу та підтримку, всім медсестричкам та санітарочкам за людяність. Всьому персоналу відділення - подяка величезна та низький уклін.
З повагою та вдячністю - донька пацієнта Лариса Долайчук

Щиро дякую завідувачу відділення терапії Першого медоб'єднання Львова — Байцару Мирославу Орестовичу. Це високопрофесійний лікар та чуйна людина. Особливо вдячня за сприяння в отриманні необхідного імунобіологічного препарату, що стало суттєвою допомогою для мого лікування. Дякую за людяність, індивідуальний підхід та турботу про пацієнтів! Рекомендую Мирослава Орестовича, як чудового спеціаліста.

Хочу залишити цей відгук не лише як людина, яка цієї ночі була поруч із близьким, а й як лікарка.

У ніч на 20.08.2026 пацієнта бригадою швидкої медичної допомоги було доставлено у приймальне відділення з болем у загрудинній ділянці, гіпертензивним кризом та змінами на ЕКГ. Артеріальний тиск залишався близько 170/110 мм рт. ст. навіть після медикаментозної допомоги, наданої бригадою ЕМД.

Пацієнт постійно приймає препарати для контролю артеріального тиску, рівня глюкози та холестерину, тому його серцево-судинний ризик та анамнез однозначно вимагали уважного ставлення до ситуації.

У приймальному відділенні лікарка-кардіолог Кецко Ганна Любомирівна поспілкувалася з пацієнтом буквально 1-2 хвилини

Медсестри виміряли тиск та взяли кров на аналізи. І тут хочу окремо подякувати медсестрам — до їхньої роботи та ставлення до пацієнта немає жодних зауважень. Вони поводилися професійно та по-людськи.

На жаль, зовсім інше враження залишилося від спілкування з лікаркою приймального відділення, яка чергувала цієї ночі.

Коли стан пацієнта погіршувався, ми самі змушені були кликати лікарку. Спілкування було зверхнім і різким.

Я неодноразово наголошувала, що біль у загрудинній ділянці зберігається, артеріальний тиск залишається високим, та просила розглянути можливість додаткового обстеження — зокрема ехокардіографії та, за наявності показань, подальшої візуалізації серця.

У відповідь ми почули, що вночі необхідні обстеження не проводяться і пацієнт може їхати додому.

Я пояснила, що оплачу будь-які необхідні додаткові обстеження. Якщо ж виконати їх уночі неможливо, я просила залишити пацієнта під медичним наглядом до ранку, щоб продовжити обстеження, оскільки його самопочуття не покращувалося, а скарги зберігалися.

Близько 03:30 ночі нам у цьому відмовили та повідомили, що пацієнт може залишити лікарню.

Ще один момент, який для мене залишився незрозумілим.

Перед тим як залишити лікарню, я запитала: чому пацієнта з болем у грудній клітці та змінами на первинній ЕКГ виписують без повторної ЕКГ у динаміці?

Тільки після цього ЕКГ зробили повторно.

Зміни на ній зберігалися.

Після цього нам видали виписку і повідомили, що ми можемо йти.

Але коли я прочитала медичну документацію, виникло ще більше запитань.

У виписці не було зазначено наявних змін на ЕКГ. Натомість був детально описаний огляд пацієнта, включно з аускультацією серця та легень, хоча такого огляду не проводили. Я неодноразово наголошувала про свіжий висип і почервоніння в ділянці шиї ,але написали всеодно висип відсутній

Я звернула на це увагу.

Після мого зауваження виписку просто переписали

І саме цей момент для мене особливо важливий.

Я лікарка. Я знаю, що таке нічне чергування. Знаю, що таке велика кількість пацієнтів, втома та відповідальність. Я також прекрасно розумію, що не кожного пацієнта потрібно госпіталізувати і не кожне обстеження можна виконати негайно.

Але є речі, які не повинні залежати ні від часу доби, ні від завантаженості відділення.

Це уважність до скарг пацієнта.
Це нормальна людська комунікація.
Це достатня оцінка стану перед тим, як відправити людину додому.
І це медична документація, яка повинна відповідати тому, що реально було зроблено.

І найсумніше — якби поруч із цим пацієнтом не було людини з медичною освітою, яка могла поставити запитання про повторну ЕКГ, звернути увагу на зміни,прочитати виписку,яка не відповідала дійсності

Хочу висловити безмежну вдячність лікарці Сороківській Світлані Анатоліївні ( Відділення гінекології та патології вагітності).

Світлана Анатоліївна — це не просто висококваліфікована лікарка, а людина з великим серцем, неймовірною людяністю та щирим співчуттям до кожної своєї пацієнтки. У такий непростий і болісний період свого життя я особливо відчула, наскільки важливо поруч мати лікаря, який не лише професійно виконує свою роботу, а й підтримує, заспокоює, пояснює та ставиться до тебе з теплом і розумінням.

Щиро дякую Світлані Анатоліївні за її професіоналізм, уважність, турботу, терпіння та небайдужість. За кожне добре слово, підтримку й відчуття того, що ти не залишаєшся сам на сам зі своїм страхом і переживаннями.

Від усього серця дякую за Вашу нелегку працю, за Ваші знання, досвід і величезне серце. Такі лікарі — справжня цінність, адже вони лікують не лише тіло, а й підтримують душу людини у найважчі моменти.

Бажаю Світлані Анатоліївні сил, вдячних пацієнтів і всього найкращого! Нехай добро, турбота та тепло, які Ви щодня віддаєте людям, обов’язково повертаються до Вас сторицею.

Дякую Вам за все! ❤️

Хочу залишити щиру подяку хірургу Савчуку Артему Івановичу.
Все почалося з УЗД-огляду - лікар уважно вивчив історію хвороби моєї мами, детально розпитав про скарги, доступно пояснив усе, що бачив на УЗД, і чітко окреслив подальші дії. На всі запитання відповідав терпляче, жодний сумнів не залишив без уваги. Завжди був на зв'язку й відкритий до розмови - це відчувалося на кожному етапі.
Операція з повного видалення щитовидної залози пройшла успішно, без жодних ускладнень. Хірург працював надзвичайно делікатно - від втручання залишився лише тоненький, майже непомітний слід. Після операції ретельно спостерігав за станом мами аж до виписки та на всіх планових оглядах.
Спеціалізація Артема Івановича не обмежується ендокринологією - він хірург широкого профілю, і це відчувається в рівні його майстерності.

Окремо також ще хочу подякувати анестезіологу Калишу Дем'яну Ярославовичу. Перед операцією він детально все з'ясував, щоб переконатися, що анестезія буде безпечною для мами, пояснив кожен крок процедури, заспокоїв і пообіцяв особисто супроводити її в палату після наркозу, і дотримав слова!
Ми безмежно вдячні обом лікарям і рекомендуємо їх із чистою душею.

Найгірша лікарня, в якій я колись була. Не заслуговує навіть на одну зірку!

Мене побив на вулиці невідомий, я приїхала в лікарню, до мене відношення було наче до пʼянички якоїсь. Сиділа в коридорі поки чекала рентген більше ніж 2 години, просила дати мені знеболююче, бо у мене сів телефон і я не могла купити їх в аптеці, зупинила фельдшера швидкої, який аж відмахнувся від мене і в неймовірно грубій формі сказав «ти шо не бачиш в якій стороні аптека?»
Я б не могла подумати, що в місці, де мають допомагати людям я відчую себе ще гірше ніж на вулиці

Наполягали щоб я сдала тест на алкоголь, пояснила декілька разів що в цьому немає необхідності і я твереза
Але знову ж таки, всі поводились неймовірно зверхньо і принизливо до мене

Попросила у працівників зарядку для телефону (бачила, що лежить на столі як раз підходяща) звісно ніхто нічим не допоміг

Єдиною світлою людиною виявився військовий в залі очікування який поділився зі мною зарядкою і спитав як я себе почуваю бо бачив мене в крові і заплакану

Якби можна було поставити 0 я б так і зробила
Черті а не медики, жодної людяності

Не рекомендую!
Це не лікарня, це дорога в один кінець!
Тут беруться за такі операції на серце, від яких в Ізраїлі мудрі лікарі відмовляються робити. Пацієнти для них це гаманець з грошима. Гарна розповідь про реабілітацію це нажива щоб зловити вас на гачок. І все прощавай життя...
Реанімація - мололий коллектив які не мають досвіду. Зате є досвід в останні години життя пацієнта, при явних ознаках наближення смерті, відправити вас в аптеку за препаратами на коштовну сумму грошей, щоб стягнути з вас останню копійку. У них там своя схема повернення ліків в аптеку.
Ніхто не бореться за життя вашіх рідних, але допомогають скоріше сканати.....

Хочу щиро подякувати колективу травматологічного відділення лікарні святого Пантелеймона.
Чуйні, високопрофесійні фахівці: лікарі, медсестри і нянечки! Враження від лікарні було як від санаторія. Весь час, поки я лежала я бачила людяне і чуйне відношення до хворих.
Особлива подяка Зубач Остапу Богдановичу. Піклувався про мене як про малу дитину: з самої моєї появи в передпокої пояснив мій діагноз (перелом великогомілкової кістки) та стратегію лікування. Майстерно прооперував мою ногу, паралельно пояснюючи і заспокоюючи, і лишив після операції відчуття подяки і спокою. Все пройшло добре, шви чудові.