Володимирський собор (усипальниця адміралів)

Собор-усипальниця адміралів на Центральному пагорбі Володимирський собор — православний храм і місце поховання адміралів та морських офіцерів, одна з найважливіших пам’яток історії та архітектури Севастополя. Розташований на Центральному міському пагорбі, звідки його добре видно з різних частин міста, він відомий як «усипальниця адміралів».

Історія

Будівництво собору почалося 1854 року в тогочасному центрі міста. Ініціатор ідеї — адмірал Михайло Лазарєв — на той час уже помер, тому вирішили влаштувати в соборі його склеп. Так ще недобудований храм, у якому звели лише фундамент, під час Кримської війни став усипальницею видатних адміралів Чорноморського флоту. Поряд зі своїм учителем Лазарєвим тут поховали адміралів Володимира Корнілова, Володимира Істоміна й Павла Нахімова, а згодом — ще дев’ятьох адміралів. Будівництво відновили 1858 року за новим проєктом архітектора О. Авдєєва; на колишньому фундаменті звели однокупольний храм у російсько-візантійському стилі. Нижній храм в ім’я святителя Миколая освятили 1881 року, верхній — в ім’я святого князя Володимира — 1888 року.

Архітектура

Собор споруджено з інкерманського каменю; його висота з хрестом становить близько 32,5 метра. Зовнішні колони виконані з діориту, а для облицювання внутрішніх використали каррарський мармур. Зовні в стіни північного й південного фасадів вмонтовано чотири меморіальні плити з чорного мармуру з іменами похованих адміралів. Внутрішнє оздоблення вирізнялося урочистою пишністю: стіни облицювали темно-бордовим італійським мармуром, а підлогу склали з мармуру різних кольорів. 1931 року склеп розкрили, а останки адміралів знищили; храм постраждав і під час Другої світової війни. 1992 року рештки урочисто перепоховали. Разом із сусіднім Петропавлівським храмом Володимирський собор символізує спадкоємність Севастополя від античності до нової доби.

Джерела: Вікіпедія, o-go-go.com, risu.ua, navkolosvitu.net.ua.