Відроджений золотоверхий монастир на честь Архангела Михаїла Свято-Михайлівський Золотоверхий собор — головний храм чинного монастиря в історичному центрі Києва й кафедральний собор Православної церкви України. Саме від нього походить традиція золотити бані, а згодом і сам Київ почали називати «золотоверхим».
Давня історія
Оригінальний храм спорудили у 1108–1113 роках за правління онука Ярослава Мудрого — київського князя Святополка Ізяславича (у хрещенні Михаїла). Собор став першим у Києві храмом із позолоченою банею, звідки й назва «Золотоверхий». У монастирі зберігали мощі святої великомучениці Варвари, а сам він був місцем поховання київських князів.
Знищення у 1930-х
У 1934 році радянська влада ухвалила рішення знести монастир, а в 1936–1937 роках собор і дзвіницю висадили в повітря — на цьому місці планували урядовий центр. Перед руйнуванням частину мозаїк і фресок зняли; деякі з них потрапили до музеїв Москви й Німеччини та повернулися лише частково.
Відбудова
Після відновлення незалежності України ухвалили рішення відбудувати храм. Реконструкцію провели у 1997–1999 роках, а до 2000 року завершили оздоблення інтер’єру. Собор освятили на День Києва 2000 року. На ярусах відбудованої дзвіниці діє Музей історії монастиря, а куранти вигравають мелодію. Під час Революції Гідності монастир відчинив двері для поранених активістів.
| Адреса | вул. Трьохсвятительська, 8, Київ (Михайлівська площа) |
|---|---|
| Статус | Кафедральний собор ПЦУ, пам’ятка національного значення |
| Як дістатися | Метро «Майдан Незалежності» / «Поштова площа» (фунікулер) |
| Поряд | Софійська площа, Володимирський проїзд, Алея Героїв Небесної Сотні |
Джерела: Вікіпедія, ВУЕ, Локальна історія, офіційний сайт монастиря, 7 чудес України.
