Головна прогулянкова вісь міста Проспект Волі — центральний проспект Луцька й одна з наймальовничіших вулиць міста, головна прогулянкова вісь його сучасної частини. Він тягнеться понад два кілометри від Театрального майдану до Київського й разом із прилеглою пішохідною вулицею Лесі Українки утворює жваве громадсько-культурне ядро Луцька.
Історія
Напрямок, уздовж якого пролягає проспект, здавна був головною дорогою на схід від Луцька: у XVIII столітті це була Рівненсько-Дубнівська поштова дорога, обабіч якої лежали села Вулька над Глушцем і Воличка Підлуцька. На її початку у 1750-х роках звели мурований комплекс монастиря й костелу бернардинів. Згодом села приєднали до міста; тут селилися єврейські та караїмські родини, розташовувалися їхні цвинтарі. Остаточної довжини вулиця набула 1910 року, коли до Луцька приєднали село Дворець на місці теперішнього Київського майдану. За радянських часів вулиця носила ім’я Леніна й була головним майданом міста — місцем парадів і демонстрацій; сучасну назву — проспект Волі — вона дістала 30 жовтня 1991 року.
Сьогодні
Забудова проспекту значною мірою сформувалася у 1950-х роках за повоєнним генеральним планом у стилі так званого сталінського ампіру, що поєднував класицизм із типовими радянськими рішеннями. Після проголошення незалежності України вигляд проспекту докорінно змінився й оновився. Нині проспект Волі — центральна вулиця й своєрідна візитівка Луцька, що з’єднує два головні майдани — Театральний і Київський. Особливо гарний він увечері: тут влаштовують танцювальні флешмоби, виступають вуличні артисти, відбуваються концерти й свята. Разом із пішохідною вулицею Лесі Українки проспект лишається улюбленим місцем прогулянок лучан.
| Розташування | просп. Волі (від Театрального до Київського майдану), Луцьк |
|---|---|
| Довжина | понад 2 км |
| Історія | кол. Рівненська дорога; вул. Леніна; з 1991 — Волі |
| Особливість | Головна прогулянкова вісь міста |
Джерела: Вікіпедія, md-ukraine.com, volynnews.com, konkurent.ua, obozrevatel.com.
